В решении.
Объяснение:
х - производительность первого рабочего (деталей в час).
у - производительность второго рабочего (деталей в час).
80/х - потратит времени на изготовление 80 деталей первый рабочий.
80/у - потратит времени на изготовление 80 деталей второй рабочий.
По условию задачи система уравнений:
у - х = 6
80/х - 80/у = 3
Умножить второе уравнение на ху, чтобы избавиться от дробного выражения:
80у - 80х = 3ху
Выразить у через х в первом уравнении, подставить выражение во второе уравнение и вычислить х:
у = 6 + х
80(6 + х) - 80х = 3х(6 + х)
480 + 80х - 80х = 18х + 3х²
-3х² - 18х + 480 = 0/-3
х² + 6х - 160 = 0, квадратное уравнение, ищем корни:
D=b²-4ac =36 + 640 = 676 √D= 26
х₁=(-b-√D)/2a
х₁=(-6-26)/2
х₁= - 32/2, отбрасываем, как отрицательный.
х₂=(-b+√D)/2a
х₂=(-6+26)/2
х₂=20/2
х₂=10 - производительность первого рабочего (деталей в час).
у = 6 + х
у = 6 + 10
у = 16 - производительность второго рабочего (деталей в час).
Проверка:
80 : 10 = 8 (часов) - время первого рабочего.
80 : 16 = 5 (часов) - время второго рабочего.
Разница: 8 - 5 = 3 (часа), верно.
Коли дивишся на запорожця на картині Монастирського, то перш за все починаєш пригадувати, чи бачив ти таких людей у житті: він здається небагатослівним і дуже незвичної зовнішності. Найбільше увага затримується на бритій голові і оселедцю. А потім вже помічаєш і пишні вуса, і козацьку шаблю, на яку оперся запорожець.
Невідомо, чи він високого зросту, але мені здається, що він мав би бути приблизно 180 см. Бачу, що він має широкі плечі і міцні руки.
В одязі вояк дуже акуратний. Біла сорочка виразно відтіняє жупан і хутровий кунтуш. Тут дуже майстерно художник використав поєднання чорного і червоного – кольорів прапору Запорізької Січі, кольорів прапору сучасної ОУН-УПА.
Я не знаю його думок, але вираз вольового обличчя показує: про що б він не думав у цю хвилину, зображену на картині, - ці думки про минуле і майбутнє України. Може, саме у ці хвилини він згадує свою дружину, яку залишив у своєму рідному селі? Може, пригадує свою останню зустріч з батьком, який перед походом давав йому настанови про товариські звичаї на Січі? А, може, перед очима стоїть його рідний син, який сьогодні був у першому своєму бою, і тепер запорожець розмірковує, чи достатньо войовничого козака він виростив? А, може, чоловік, як у молитві, зупинився, щоб подякувати Богові за прожитий день?
Брови зведені так, ніби він хоче у кожного глядача спитати: «Чи пам’ятаєш ти про своїх предків? Про те, як ми боролись за нашу волю? Чи вірний ти своїй державі?» Коли дивишся на нього, то хочеться стати струнко і сказати: «Героям слава!»