(You may not be her first, last, or only one. She loved before she fell in love again. But if she loves you now, what else is wrong? She's not the perfect girl, but neither are you, and the two of you will never be perfect together. But if it makes you laugh, even more so think twice if it gives you the opportunity to be human, to make mistakes, to hold on to it and give it everything you can. She may not think about you every second of the day, but she can give you a piece of herself, even though she knows you can break her heart. So don't hurt her, don't change her, don't analyze her, and don't expect things from her that are beyond her capabilities. Smile when she makes you happy, let her know when she makes you angry, and miss her when she's not around.
)
Объяснение:
Трипільська культура належить до енеоліту – мідно-кам’яної доби. В цей період людство почало використовувати мідь. Однак це не означає, що абсолютна більшість виробів тепер робилася з цього металу. Металургія була слаборозвинута, тож люди використовували у якості сировини в першу чергу метал, який знаходили в самородках. Його було відносно мало, до того ж, мідь не є твердою та слабко підходила для виготовлення знарядь праці. Тому, як і у попередню добу, трипільці у більшості випадків використовували вироби з каменю.
Походження трипільців залишається не до кінця з’ясованим. Найбільш популярною серед дослідників версією є те, що їхні предки були вихідцями Балканського півострова. Найдавніші трипільські пам’ятки належать до північної Румунії. Звідти ці люди дісталися і земель сучасної України. Другим компонентом для складання трипільської культури були місцеві племена мисливців та збирачів.
Варто не забувати, що означення «трипільці» - це не самоназва цих людей, а найменування, дане археологами. Насправді ми не знаємо навіть, якою мовою ці люди розмовляли. Назва «трипільці» походить від назви «трипільська археологічна культура» – яка в свою чергу походить від села Трипілля (Київська область), де наприкінці ХІХ ст. археолог Вікентій Хвойка відкрив декілька поселень з характерними знахідками. В той же час, галицькі археологи знали подібні пам’ятки як «культуру мальованої кераміки». Румунські ж вчені називають пам’ятки подібного типу як «культура Кукутені» - на честь назви села, біля якого були відкриті подібні пам’ятки в Румунії.
Важливо пам’ятати, що за більш ніж два тисячоліття свого існування трипільці пройшли значну еволюцію розвитку. Наприклад, на ранньому етапі вони мешкали у землянках або напівземлянках, згрупованих в невеликі поселення, а за тисячу років будувалися вже і двоповерхові глинобитні будинки.
На території України трипільці лишили унікальні для своєї доби пам’ятки – рештки дуже значних за розміром поселень, які вчені називають протомістами. У середньому Подніпров’ї ‘відомо приблизно тридцять таких поселень, які вражають своїми розмірами: Тальянки (450 га), Майданецьке (270 га), Доброводи (250 га). За оцінками вчених, їхнє населення могло складати 10-20 тисяч людей – це більше, ніж будь-яке українське місто доби Середньовіччя. Вважається, що ці поселення були центрами племінних об’єднань.
Так, на трипільській кераміці відомі зображення людей, тварин, в першу чергу собак та змій, фантастичних істот та багато визерунків. Інколи ці елементи складають цілі «картини». Як вважають археологи, більшість з них має землеробський зміст.
Відомо також багато трипільських статуеток – в першу чергу жінок та биків. Вважають, що ці статуетки були уособленням Великої Богині, а бик символізував чоловіче начало.
Досі загадкою залишається призначення біноклевидних сосудів, які часто зустрічаються в рештках жител. Більшість з них не має денець, тож не могла використовуватися для зберігання чогось. Найпоширенішими версіями є, що ці «біноклі» використовувалися для землеробського обряду «напування землі», або, обтягнуті шкірою – як ритуальні барабани. Вважається, що культове значення мали і фігурки, моделі жител та возів, які знаходять у трипільських поселеннях.
Ще однією унікальною пам’яткою, пов’язаною з трипільцями, є печера Вертеба. Ця печера розташована поблизу села Більче-Золоте на Тернопільщині і є однією з найбільших у Європі – довжина її ходів сягає 9 км.
З ХІХ ст. тут проводяться розкопки, результати яких доводять, що приблизно 600 років печера використовувалася як храм та місце тимчасового проживання трипільців. У ній також виявлено людські поховання.
gardens - сады
houses - дома
trees - деревья
addresses - адреса
businessmen - бизнесмены
cars - автомобили
teaches - учителя
buses - автобусы
actresses - актрисы
cats - кошки
countries - страны
mobiles - мобильники
fruits - фрукты
children - дети
restaurants - рестораны
names - имена
cities - города
pictures - картины