I'd like to tell you about internet. So, in our life internet is very important think. I spend a lot of time in the internet. Sometimes i need some information for my studing, sometimes i just play games there of chat with my friend. Ofcourse all it are pluses of internet, but there are also minases. for example many peoplke have internet dependence. They just can't stan up and take rubbish шт garbage can. It come with time, but if you had ше affairs are bad. Thats all i would like to tell you about internet.
Селянське повстання 1768 року на україні відоме під назвою коліївщина. термін “коліївщина” був вимудруваний не самими повстанцями, а уніатськими ксьондзами, які перетворили польське слово “жезь” (“різня”) на український еквівалент “коліївщина” (від “колоти” списом чи ножем). напад ів на умань згадується в 1737 році. тоді вони захопили і пограбували місто. наступні набіги ів на умань жорстокою розправою над ними [1; 97,133,137,254]. згодом назвали також учасників повстання 1768 року, а саме це повстання – “”, “різнею”, “уманською різнею”, “коліївщиною”. здобувши умань, повстанці готувалися до поширення повстання. залізняк розсилав по правобережжю універсали, в яких закликав до продовження боротьби. ось, наприклад, в одному з них говорилось таке: “кидайте хати, жінок, улюблених дітей, не тужіть за ними, бо скоро побачитесь. дасть бог перемогу і будете вільними” [2; 374]. в таємницях царської дипломатії вони не зналися і вважали, що російський уряд у 1768 році був зацікавлений відібрати у польщі українські землі. тож необхідно було братам по вірі визволити україну і підняти український народ проти шляхти. коли загарбників проженуть, тоді борців за волю україни прийме цариця. отже, огляд історіографічних джерел про дозволяє виокремити три точки зору її трактування: польську, російську та українську. українська історіографія (м.максимович, в.антонович, м.костомаров, м.грушевський та інші) висловлювала народну точку зору на рух, тому й заганялася польською та російською владою в глухий кут заборон і забуття. висвітлення в польській та російській історіографії мало тенденційний характер, оскільки виправдовувало політику загарбників.
