Нерухома стаяў густы, амярцвелы лес, шчыльна прытуліўшы верхавіны да верхавін, пераплёўшы галіны, акрыўшыся белымі шатамі крохкай, шапаткой шэрані. Назбіраўшы яшчэ сушняку, Міколка з дзедам расклалі невялікі агонь, і ён весела патрэскваў, асвятляючы бліжэйшыя дрэвы і згушчаючы цені за ім. Адштурхоўваючыся, як вёсламі, сваімі вялікімі заднімі лапамі, бабёр хутка і бясшумна плыве па рацэ. Вось, затрымліваючы паступова ход, ён падплывае да берага. Сеўшы на заднія лапы, выгнуўшы спіну і абапіраючыся на хвост, бабёр лёгка перагрызае асінавую галіну.
У каждого есть свой родной город.с которым связаны все моменты жизни.я родилась в замечательном городе барановичи.барановичи хоть и маленький город,но здесь есть множество красивых мест, захватывают дух.барановичи чистый,красивый,уютный город.здесь находятся различные памятники,музеи,парки,которые имеют важное значение.если приедет турист,то обязательно надо сходить в музей поровозов.в этом музее есть мнго старх поездов,можно полюбовться а них,зайти внуторь и почувствовать как-будто тымашинист.этот музей отражает "сущность"нашего города вить барановичи появился благодалю тому что здсь проходили поезда. можно сходить в кроевеческий музей,здесь есть множество чучелов животных,национальная одежда,фотографии старого города и многое другое.можно посетить старый парк,а так же молодой парк,здесь находятсяя карусели,различные развлечения,поп-корн и много-много фантанов.я считаю,что барановичи лучший город.именно поэтому приглашаю всех сюда!
Я жыву ў (назв. Горада.). Горад вельмі прыгожы. У ім вельмі шмат славутасцяў. А так жа вельмі шмат забаўляльных цэнтраў. Са времинами (назв.города.) Улутшился (ась). У ёй (ім) пабудавалі вельмі шмат важных для людзей пабудоў. Школы, крамы, тэатры-усё гэта ёсць у маім родным горадзе. З часам (назв.города) азеляніць. Людзі пасадзілі шмат дрэў, кветак і кустоў. З за гэтага (назв.города) стаў (ала) восень прыгожым (ой). Я нарадзілася ў гэтым горадзе, і жыву ў ім. Для мяне (назв.города) -лутший горад.
Нерухома стаяў густы, амярцвелы лес, шчыльна прытуліўшы верхавіны да верхавін,
пераплёўшы галіны, акрыўшыся белымі шатамі крохкай, шапаткой шэрані.
Назбіраўшы яшчэ сушняку, Міколка з дзедам расклалі невялікі агонь, і ён весела патрэскваў, асвятляючы бліжэйшыя дрэвы і згушчаючы цені за ім.
Адштурхоўваючыся, як вёсламі, сваімі вялікімі заднімі лапамі, бабёр хутка і бясшумна плыве па рацэ.
Вось, затрымліваючы паступова ход, ён падплывае да берага.
Сеўшы на заднія лапы, выгнуўшы спіну і абапіраючыся на
хвост, бабёр лёгка перагрызае асінавую галіну.