1. серед наведених характеристик людини оберіть ту, що не є адаптацією.
а засмага б слухові кісточки в середньому вусі
в виготовлення одягу г здатність накопичувати сечу в сечовому міхурі 2. за умови обмеження кількості доступних рослині ресурсів вона утворюватиме або багато дрібного насіння, або мало великих насінин. це свідчить про таку властивість адаптації, як
а здатність успадковуватися б наявність пристосувальної мети
в компромісність г відносність
■ 3. відносність захисної дії зміїної отрути має прояв у а неспроможності отрути діяти на всіх природних ворогів б здатності отрути вражати людину
в збільшенні виживання виду загалом г необхідності формування отруйних залоз
■ 4. виберіть прояв закону єдності організму й середовища його існування. а швидкість бігу гепарда зростає у наслідок тренування його м’язів
б зменшення температури повітря восени є стимулом до пожовтіння листя дерев
в сповільнення росту колонії бактерій у пробірці відбувається внаслідок надмірного збільшення кількості клітин у ній г солоність води у морі змінюється, якщо збільшуються обсяги надходження солей і зменшується випаровування
■ 5. увідповідніть адаптацію та рівень організації живого, на якому вона проявляється.
1 розвинута система мікротрубочок а клітинний
2 вагітність, що триває 22 місяці б органний
3 здатність лісу до відновлення після пожежі в організмовий
4 частота серцевих 160 ударів г популяційно-видовий
на хвилину д екосистемний
Объяснение:
Голосеменны́е расте́ния (лат. Gymnospérmae) — древняя группа семенных растений, появившаяся в верхнем девоне, около 370 млн лет назад[источник не указан 650 дней
Название указывает на главную отличительную черту этих растений, a именно на то, что семечки, а затем и развивающиеся из них семена не имеют, в отличие от покрытосеменных, замкнутого вместилища. Завязь обычно имеет вид простой чешуи, на которой сидит одна или несколько семечек; иногда же и эта чешуя не развивается.
Термин «gymnospérmae» предложен в 1825—1827 годах шотландским ботаником Робертом Броуном (открывателем «броуновского движения»)[1], впервые подробно остановившимся на принципиальных различиях между голосеменными и покрытосеменными. Русскоязычный термин «голосеменные» введён в практику, вероятно, проф. А. Н. Бекетовым[2].
Голосеменные включают более 1100 современных