лейкоциты-бесцветные клетки с ядром. Они образуются в красном костном мозге , лимфатических узлах, вилочковой железа и селезенке. 1 мм (кубе) крови содержится 6-8 тыс. лейкоцитов. Функция лейкоцитов защищать организм от разных микробов и токсинов. Это явление открыто русским ученым Мечниковым.
Лікування спадкових хвороб: 1. симптоматичне і патогенетичне - вплив на симптоми хвороби (генетичний дефект зберігається і передається потомству): 1) дієтотерапія, що забезпечує надходження оптимальних кількостей речовин в організм, що знімає прояв найбільш тяжких проявів хвороби - наприклад, недоумства, фенілкетонурії. 2) фармакотерапія (введення в організм відсутнього фактора) - періодичні ін'єкції відсутніх білків, ферментів, глобулінів резус-фактора, переливання крові, що тимчасово покращує стан хворих (анемія, гемофілія) 3) хірургічні методи - видалення органів, корекція ушкоджень або трансплантація (вовча губа, вроджені вади серця) 2. євгенічні заходи - компенсація природних недоліків людини в фенотипі (у тому числі і спадкових), тобто поліпшення здоров'я людини через фенотип. полягають в лікуванні адаптивної середовищем: допологова і післяпологова турбота про потомство, імунізація, переливання крові, трансплантація органів, пластична хірургія, дієта, лікарська терапія і т.д. включає симптоматичне і патогенетичне лікування, але не дозволяє повністю позбутися від спадкових дефектів і не зменшує кількість мутантних днк у популяції людини. 3. етіологічне лікування - вплив на причину хвороби (повинно призводити до кардинального виправлення аномалій). в даний час не розроблено. всі програми в бажаному напрямку фрагментів генетичного матеріалу, що визначають спадкові аномалії, виходять з ідей генної інженерії (спрямовані, зворотні індуковані мутації за відкриття складних мутагенів або заміною в клітці «хворого» фрагмента хромосоми «здоровим» природного або штучного походження) 2. профілактика спадкових хвороб: до профілактичних заходів належать медико-генетичні консультації, пренатальна діагностика і диспансеризація. фахівці в багатьох випадках можуть вказати батькам на ймовірність появи дитини з певними , хромосомної хворобою або порушеннями обміну, зумовленими генними мутаціями. медико-генетичне консультування. тенденція до збільшення ваги спадкової та спадково обумовленої патології виражена досить чітко. результати популяційних досліджень останніх років показали, що в середньому у 7-8% новонароджених виявляється яка-небудь спадкова патологія або вади розвитку. найкращим методом лікування спадкової хвороби було б виправлення патологічної мутації шляхом нормалізації хромосомною чи генної структури. експерименти по «зворотного мутації» проводяться тільки в мікроорганізмах. проте можливо, що в майбутньому генна інженерія буде виправляти помилки природи і у людини. поки основним способом боротьби з спадковими хворобами є зміни умов навколишнього середовища, в результаті чого розвиток патологічної спадковості стає менш імовірним, і профілактика шляхом медико-генетичного консультування населення. основна мета медико-генетичного консультування - зниження частоти захворювань шляхом обмеження появи потомства з спадковою патологією. а для цього необхідно не тільки встановити ступінь ризику народження хворої дитини в сім'ях з обтяженою спадковістю, а й майбутнім батькам правильно оцінити ступінь реальної небезпеки. спрямуванню в медико-генетичну консультацію підлягають: 1) хворі з спадковими захворюваннями і члени їх сімей; 2) члени сімей , в яких наявні повторні випадки захворювання нез'ясованої причини; 3) діти з розвитку при підозрі на хромосомні порушення; 4) батьки дітей з встановленими хромосомними порушеннями; 5) подружжя при повторних спонтанних абортах і безплідних шлюбах; 6) хворі з порушенням статевого розвитку 7) особи, які бажають вступити в шлюб, якщо один з них або хтось із їхніх родичів страждає спадковими захворюваннями.у медико-генетичній консультації проводитися огляд хворого і складається родовід родини. на підставі отриманих даних передбачається тип спадкування даного захворювання. надалі діагноз уточнюється або при дослідженні хромосомного набору (у цитогенетичної лабораторії), або за спеціальних біохімічних досліджень (в біохімічній лабораторії). при захворюваннях з спадковою схильністю завдання медико-генетичного консультування полягає не в прогнозуванні захворювання у потомства, а у визначенні можливості розвитку даного захворювання у родичів хворого і розробці рекомендації в разі необхідності лікування або відповідних профілактичних заходів. рання профілактика, спрямована на усунення шкідливих факторів, що провокують розвиток захворювання, має величезне значення, особливо при високому ступені схильності. до захворювань, при яких такі профілактичні заходи виявляються дієвими, в першу чергу відноситься гіпертонічна хвороба з її ускладненнями, ішемічна хвороба серця та інсульти, виразкова хвороба, цукровий діабет. « попереднянаступна » = перейти до змісту підручника = інформація, релевантна " лікування і профілактика спадкових хвороб " співвідношення генетичних факторів і умов зовнішнього середовища у розвитку патології факти, накопичені до цього часу медичної ген
Дыха́тельная систе́ма (лат. systema respiratorium) — система органовчеловека и других животных, которая служит для газообменаорганизма с окружающей средой (обеспечивает поступлениекислорода и выведение углекислого газа)[1]. Кислород организмы могут получать из воздуха (воздушное дыхание), либо потреблять кислород, растворённый в воде (водное дыхание)[2]. Органы дыхания имеются только у аэробныхорганизмов, у анаэробных они отсутствуют[2]. У человека, другихмлекопитающих и птицанатомические особенности дыхательной системы включают дыхательные пути, лёгкие и специальные мышцы. У некоторых животных (в частности, уземноводных, рыб, рядаракообразных) жизненно важную роль в газообмене играет кожное дыхание, когда кислород поступает через поверхность тела. К кожному дыханию часто относят кишечное дыхание, когда функцию газообмена осуществляет оболочка кишечника (укишечнополостных)[2]. У рыб и других водных животных основным органом дыхания служат жабры — выросты, покрытые кровеносными сосудами. Насекомые имеют очень простую дыхательную систему — трахеи (тонкие воздухоносные трубки). Растения также имеют дыхательную систему, однако направленность газообмена противоположна системе животных[3][4]. У простейших и низших многоклеточных организмов (простейших, губок, кишечнополостных, многих червей) органы дыхания отсутствуют, и газообмен осуществляется только посредством диффузного дыхания (через поверхность тела)[1].Дыхательные органы животных образовались в связи с увеличением площади дыхательной поверхности: выпячиванием или впячиванием кожи. У большинства первичноводных животных имеются выпячивания наружных покровов, выполняющие дыхательную функцию: жабры рыб и ракообразных, ктенидии моллюсков, жаберные книжки мечехвостов, кожные жабры иглокожих. У некоторых водных животных сформировались внутренние дыхательные поверхности: водные лёгкие голотурий, анальная дыхательная система у водных личинок стрекоз, пластроны у некоторых водяных клопов[5].
лейкоциты-бесцветные клетки с ядром. Они образуются в красном костном мозге , лимфатических узлах, вилочковой железа и селезенке. 1 мм (кубе) крови содержится 6-8 тыс. лейкоцитов. Функция лейкоцитов защищать организм от разных микробов и токсинов. Это явление открыто русским ученым Мечниковым.