Самым красивым представителем среди семейства нимфалид считается бабочка траурница. Бабочку можно встретить в период с мая по июнь и с августа по сентябрь. Хотя чаще всего она живет все лето. Когда начинается весна, где-то в апреле, с первыми лучами весеннего солнца, появляется и траурница. Она была долгое время распространена почти на всей территории Европы и России, а так же Англии и Африки. Но года, и траурниц стало намного меньше. Бабочки этого вида любят обитать среди полей, лесных опушек, летают они и на луга. Встречаются они даже среди гор и около рек.
Жизнь траурницы длится всего только около одного года, при этом несколько месяцев она проводит в спячке. По своей природе бабочка траурница считается мигрирующей особой. Она может преодолевать все новые и интересные расстояния, присматривая для себя отличное место для жизни.
Ее окрас достаточно интересен. Бабочка может быть как темно-вишневого окраса, так и темно-коричневого. Краешки ее крыльев покрыты белой или желтой бахромой, вслед за которыми проступают голубенькие пятнышки. Известно, что в зависимости от территории и климата, окрас ее может меняться. Рацион такого непривередливого земного создания достаточно разнообразен. Среди любимых лакомств бабочки траурницы можно отметить забродивший березовый сок, многие перезрелые фрукты, не стесняется она выискивать себе еду и у берегов водоема.
Как и у любого насекомого, у траурницы есть свои враги. Ее куколки и яйца подвергаются нападкам разнообразных жуков. Молодые гусеницы траурницы любят лакомиться орехами, розами, березой и кленом. Гусеницы всегда стараются держаться вместе, они не теряют друг друга из вида. Это просто им выжить. Они находятся вместе до тех пор, пока не начнут становиться куколками.
Відповідь:РОСЛИНИ - ХИЖАКИ
Рослини-хижаки живуть у воді прісних водойм, на заболочених лугах і болотах, в торфі, піску, тобто на субстратах, бідних з'єднаннями азоту. Неминуче в таких умовах азотисте голодування, а також нестача фосфору, калія та інших речовин хижі рослини компенсують за рахунок перетравлювання невеликих тварин, в основному комах, яких ловлять за до спеціальних органів — метаморфізованного листя. На поверхні такого листя є залозки, що виділяють травні ферменти на зразок пепсину і органічні кислоти . Ферменти розщеплюють білки тіла тварини до простіших, засвоюваних рослинами з'єднань.
Види рослин – хижаків і їх охорона У світі налічується близько 450 видів таких рослин, що належать до 6 родин, у тому числі: росянкових (Дрозера круглолиста і ін.), пухирникових, непентесових, сарраценієвих, цефалотових. Ареали їх зростання — в найрізноманітніших куточках світу. В Україні майже всі види рослин-хижаків занесені до Червоної книги України. Проте, ці види охороняються як регіонально рідкісні у низці областей України.
Роси́чка — рід багаторічних болотяних комахоїдних рослин з родини росичкових. На листках, зібраних у прикореневу розетку, розташовані волоски, кожен із яких має на кінці велику яскраво-червону головчасту залозку. Залозки виділяють секрет — клейку блискучу краплинку, схожу на росяну (звідси й назва — росичка). До волосків прилипають дрібні комахи. Потім листок згинається таким чином, що численні сусідні волоски огортають жертву та поступово перетравлюють її. До флори України належать лише три види, поширені переважно на мохових болотах Полісся : росичка круглолиста , росичка англійська і росичка середня . Два останні види занесені до Червоної книги України й мають категорію ІІ (вразливі). Зустрічаються на сфагнових болотах Полісся, Карпат і Лісостепу.
Росичка англійська, Росичка довголиста (лат. Drosera anglica) — трав'яниста багаторічна комахоїдна рослина родини росичкових. Стебла квітконосні, прямі, 10—25 см заввишки, безлисті. Листки — в прикореневій розетці, довгочерешкові, лінійно-клиновидні, спрямовані вгору, зверху і з країв вкриті головчастими червоними залозистими волосками, з пластинками, які поступово переходять у черешок. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, в однобічних китицях на верхівці квітконосної стрілки. Плід— коробочка (гладенька, без борозенок). Цвіте у липні — серпні. Росте в заболочених хвойних лісах, на сфагнових лісових болотах і на торфовищах на Поліссі, в Північній частині Лісостепу, а також у північній частині Лівобережного Степу (зрідка). Рідкісна, зникаюча болотна рослина. Занесена до Червоної книги України.
Рослина водна, зростає у прісних замкнених та малопроточних водоймах — озерах, старицях. Віддає перевагу добре освітленим водоймам з мулувато-піщаним або мулувато-торфовим дном, також може зростати на обводнених торфовищах на глибині 5-100 см. Полюбляє воду з кислою реакцією, низьким вмістом мінеральних речовин і досить високим вмістом органічних. Належить до піонерів рослинного світу, що найпершими заселяють новоутворенні водойми. Коливання рівня води переносить погано. У зв'язку з редукцією кореневої системи пухирник малий не має змоги всмоктувати з ґрунту азотисті сполуки, тому цей вид виробив пристосування для забезпечення організму азотом. Частина листків несе пухирці, які мають клапани. При наближенні дрібних водних безхребетних тварин клапани відкриваються, і жертву засмоктує всередину рухом води. Впіймані комахи перетравлюються за до ферментів.
Пухиринки ростуть у водоймах. Вони вільно плавають або ж пускають коріння. З листків у них звисають пухирці з отвором, що затуляє вільно звисаючий клапан. Спеціальні залози викачують з пухирця майже всю воду, аби клапан щільно затулився під тиском води ззовні. Потім виділяється цукриста речовина, що приваблює здобич.
Альдрова́нда пухи́рчаста — водяна комахоїдна рослина родини Росичкових . Багаторічна водяна рослина з горизонтально розміщеним нитко-видним стеблом довжиною З—15 см, що вільно плаває на поверхні води. Росте подекуди в стоячій воді озер, ставків, в річках у Прикарпатті, на Поліссі, у Лісостепу і Степу. Живиться дрібними водяними тваринами. Плаваюче стебло без коренів. Листки в кільцях, з складеною вздовж пластинкою, вкриті волосками, при подразненні яких половинки листка замикаються і затискують здобич. Листок при цьому набуває форми пухирця. Процес травлення може тривати понад місяць. Після цього листок здебільшого відмирає. Зустрічається в Центральній та Південні Європі, Східні Азії, Індії, Африці, Австралії; в Україні — спорадично на всій території. В Україні росте один вид альдрованди.
Пояснення:а можна позначити як найкращу відповідь(корону)