Наряду с типичными у растений часто развиваются видоизменённые побеги, что связано с выполнением ими других функций.
Видоизменения побегов — это видоизменения частей стебля — при которые растениям выжить и при к неблагоприятным обстоятельствам.
Своеобразные подземные кладовые имеют некоторые многолетние травянистые растения. Надземные части этих растений ежегодно к осени отмирают. В почве остаются корни и видоизменённые подземные побеги — корневища, клубни и луковицы. Вот в них-то и откладываются на зиму запасы органических веществ.
1. Корневище — многолетний подземный побег, после зимовки дающий новые побеги. Корневище имеет большое значение при вегетативном размножении, так как у него имеются почки, из которых может вырасти новое растение.
Пример:
корневище есть у многих растений, в том числе у крапивы, пырея, ириса, ландыша.
Convallaria_majalis_-_Köhler–s_Medizinal-Pflanzen-045.png
hepatica_herb_img.png
У ландыша имеется корневище.
Все части растения ядовиты.
Печеночница обыкновенная
может расцветать ранней весной, так как использует накопленные в корневище питательные вещества.
irisrhizome.png
Ирисы — широко распространённые декоративные растения, которые размножаются при корневищ.
2. Клубень — это утолщённая часть стебля, в которой накапливаются питательные вещества.
Пример:
клубни встречаются, например, у картофеля, хохлатки, кормового растения топинамбура (земляной груши).
pic66.png
Подземные побеги, на которых развиваются клубни картофеля, отрастают от оснований надземных стеблей; эти побеги называют столонами.
Клубни — это верхушечные утолщения столонов. На клубнях находятся почки, которые называют «глазка́ми».
Глазков больше на той стороне клубня, которую называют верхушкой. Противоположной стороной — основанием — клубень соединён со столоном.
Из листьев картофеля через стебли в столоны постоянно оттекают органические вещества и в виде крахмала откладываются в верхушках. Верхушки столонов растут, утолщаются и к осени превращаются в крупные клубни.
3. Луковица состоит из основания луковицы и множества близко расположенных листьев и придаточных корней.
В нижней части луковицы репчатого лука расположен почти плоский стебель — донце (если луковицу посадить в землю, на нижней стороне донца формируется мочковатая корневая система).
На донце имеются видоизменённые листья — чешуи. Наружные чешуи сухие и кожистые, а внутренние — мясистые и сочные. В них находятся запасы воды с растворёнными в ней сахаром и другими веществами. Наличие на донце почек, расположенных в пазухах чешуй, подтверждает, что луковица — это видоизменённый побег.
луковица.png
Пример:
луковицы образуют многолетние растения — лук репчатый, лилия, тюльпан, нарцисс, дикорастущий гусиный лук.
1163005895_0371.png
210807006.png
Из верхушечной почки луковицы развивается надземный побег, например, стебель, листья и цветок тюльпана.
Иногда из почек развиваются молодые луковички, называемые детками. Из каждой луковички-детки может вырасти самостоятельное растение. На рисунке изображено образование новых луковиц гиацинта.
Надземными видоизменениями побега являются колючки дикой яблони, груши, боярышника, защищающие растения от поедания животными.
kolrabis-43745546.png
У кольраби имеется надземный видоизменённый побег, представляющий собой утолщение междоузлий стебля.
Усики
образуются из различных наземных частей растения.
Пример:
усики винограда, огурца, тыквы, дыни — видоизменённые побеги.
У гороха и горошка в усики видоизменяются некоторые листочки сложных листьев (их усики — это видоизменённые листья).
При усиков горох прикрепляется к опоре и «карабкается» вверх.
The Pea Leaves.png
Объяснение:
Будова та робота зябер кісткових риб: 1 — біляві зяброві тичинки — цідильний апарат (фільтр), що не пропускає корму та сторонніх часток, які є у воді, до зябер); 2 — яскраво-червоні зяброві пелюстки, розміщені на зовнішньому опуклому боці зябрової дуги (в них розгалужуються кровоносні судини (капіляри) й відбувається газообмін); 3 — зяброва дуга (ззовні кожного краю зябрової дуги розташовані два ряди зябрових пелюсток, а з внутрішнього боку — зяброві тичинки); 4 — зяброві кришки. Захищають зябра. За до рухливих зябрових кришок і рота, які рухаються, вода нагнітається в зяброву порожнину і виштовхується назовні. Така будова зябрового апарату у кісткових риб. У хрящових риб зяброві отвори самостійно відкриваються на поверхні тіла, а зяброві кришки відсутні
Легені — орган повітряного дихання деяких риб та всіх наземних хребетних. У наземних хребетних легені відсутні тільки у деяких хвостатих амфібій (безлегеневих саламандр). Найпримітивніша будова легень у хвостатих амфібій — мішкоподібне утворення з гладенькими стінками, пронизаними капілярною сіткою.
Схеми будови легень амфібій: 1 — тритона; 2 — жаби; 3 — ропухи
Чим більше часу амфібія перебуває на суходолі, тим складнішою стає будова її легень.
Крізь зовнішні і внутрішні ніздрі (хоани, які мають клапани) повітря потрапляє в ротову порожнину. Дно ротової порожнини піднімається — і повітря через гортанну щілину заковтується в легені. Тут відбувається газообмін. Під час видиху скорочуються м’язи тулуба — і повітря виштовхується з легень. Через рот, який у цей час амфібія відкриває, повітря виходить назовні. Через легені різні види амфібій отримують від 33 % до 51 % кисню, а решта кисню надходить крізь шкіру. Дихальні поверхні (і легень, і шкіри) повинні бути завжди зволоженими.
Личинки амфібій дихають за до галузистих зовнішніх зябер, які в переважної більшості у подальшому зникають.
Будова мішкоподібних легень у плазунів ускладнюється за рахунок збільшення кількості та подовження перетинок, які поділяють порожнини легень на багато дрібних комірок. Особливо велику кількість комірок мають легені черепах і крокодилів. Для плазунів характерна диференціація дихальних шляхів.
Повітропровідні шляхи плазунів: ніздрі —> гортань —>трахея —> бронхи —> легені.
Механізм дихання інший, ніж у амфібій. Повітря не заковтується, а втягується в легені та виштовхується назад шляхом розширення і звуження грудної клітки, що обумовлено рухом ребер. Такий тип дихання та складніша структура легень забезпечують і досконаліший газообмін.
Легені птахів — не порожнисті мішки, як у амфібій і більшості рептилій, а щільні губчасті утворення, прикріплені до спинної стінки грудної клітки. Бронхи в легенях галузяться, деякі гілки пронизують легені наскрізь і заходять у повітряні мішки. Основна роль повітряних мішків у тому, що вони визначають механізм дихання птахів, особливо під час польоту.
Посилення процесів дихання у птахів досягається за рахунок практично безперервного газообміну. Він відбувається як під час вдиху, так і під час видиху (подвійне дихання).
Під час вдиху атмосферне повітря потрапляє по тоненьких бронхіолах у комірчасті легені, де й відбувається газообмін. Більша частина повітря під час вдиху надходить у повітряні мішки, об’єм яких у 10 разів більший за об’єм легень.
Органи дихання птаха: 1 — трахея; 2 — передні повітряні мішки; 3 — легені; 4 — задні повітряні мішки
Під час видиху повітря, що містить багато кисню, з повітряних мішків надходить до легень, де знову відбувається газообмін. Акт дихання у птаха, що летить, здійснюється завдяки зміні об’єму грудної клітки під час піднімання й опускання крил. Тому чим частіше відбувається змах крил, тим інтенсивніший газообмін.
Єдиним по суті органом дихання ссавців є легені. Роль шкіри в газообміні у них незначна: тільки близько 1 % кисню надходить через шкірні кровоносні судини.
Органи дихання ссавців: носова порожнина —> носоглотка —> гортань —>трахея —> бронхи —> легені (альвеолярні).
Бронхи в легенях галузяться на бронхіоли, які закінчуються міхурцями-альвеолами. Ці міхурці густо оплетені капілярною сіткою. Тут відбувається газообмін. Механізм дихання обумовлений зміною об’єму грудної клітки за рахунок руху ребер та особливої куполоподібної грудочеревної перетинки — діафрагми. Число дихальних рухів залежить від розмірів тварини, що пов’язано з відмінностями в інтенсивності обміну речовин. Так, у коня відбувається 8-16 дихальних рухів за хвилину, у людини — 15-20, у щура — 100-150, у миші — 200.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
• Органи дихання риб — зябра. Зяброві пелюстки пронизані густою капілярною сіткою. Тут відбувається газообмін.
• Еволюція органів дихання хребетних тварин: легеневі мішки —> легеневі мішки з перетинками —> губчасті або альвеолярні легені.
У ході еволюції збільшувалася площа стикання повітря з кров’ю (дихальна поверхня), тобто підвищувалася інтенсивність газообміну.
• Підвищення інтенсивності газообміну призводить до підвищення інтенсивності обміну речовин, що в кінцевому результаті обумовило теплокровність.
Отсутствует в) камбий