Токсини грибів по-різному діють на організм, викликаючи відповідні наслідки.
Отруєння грибами залежить від характеру вегетації грибів, тому має чітко виражений сезонний характер, як правило, з травня по жовтень, іноді, в теплі роки, в листопаді.
Найнебезпечнішим грибом вважається бліда поганка і її різновиди, при отруєнні її токсинами реєструється до 99% летальності потерпілих. Це гриб з гепатонефротоксичною дією: при вживанні його в їжу страждають печінка, нирки, епітелій кишечника та ЦНС. Умовно-їстівними грибами також можна отруїтися при неправильному їх приготуванні, таке отруєння часто виявляється гастроентерологічною симптоматикою.
Діти сприйнятливіші до дії токсинів грибів. Це пов'язано з недосконалістю детоксикаційних механізмів дитячого організму. Крім того, не слід забувати, що при однаковій кількості з'їдених грибів, у дитини на одиницю маси тіла доводиться вища концентрація токсину.
Перші симптоми отруєння грибами: біль в животі, нудота, блювота, діарея, зневоднення організму. Якщо ці симптоми виражені особливо сильно, а до не надана своєчасно, то пацієнт може загинути.
При отруєнні грибами гастроентеротропної дії захворювання виявляється через 2-3 години після вживання грибів і зазвичай обмежується явищами гастроентероколіту. При отруєнні грибами з гепатонефротоксичною дією перші симптоми отруєння розвиваються не раніше, ніж через 6 годин з моменту вживання, іноді через 8-10 годин, рідше – 2-3 доби.
По особливостях перебігу захворювання можна з великою часткою ймовірності припустити, якими грибами отруїлася людина, і на основі цього розробити найбільш ефективну тактику лікування.
Кожна людина має усвідомити, що дикорослі гриби, в першу чергу, повинні розглядатися як продукти високого ризику небезпеки не тільки для здоров’я, а й для життя.
Несмотря на огромное разнообразие растительных и животных клеток, все они состоят из цитоплазмы (от греч. cytos — клетка и plasma — первичная масса) и ядра, заключенного в оболочку.
Цитоплазма и ядро неразрывно связаны между собой и представляют единую целостную живую систему. Ни ядро без цитоплазмы, ни цитоплазма - без ядра самостоятельно длительное время существовать не могут. Желеобразное содержимое клеток чешский физиолог Пуркинье в 1839 г. назвал протоплазмой (от греч. protos — первый). Первое понятие протоплазмы в основном совпадает с современным понятием цитоплазмы.
Цитоплазма — полужидкая коллоидная масса, состоящая из тончайших нитей, мембран и зерен. Она заполняет все пространство клетки. Цитоплазма состоит из двух слоев: внутреннего, называемого эндоплазмой, и периферического — эктоплазмы, которая имеет значительно большую вязкость и лишена гранул.
В состав цитоплазмы входят органоиды и включения. Органоиды цитоплазмы — эндоплазматическая сеть, митохондрии, комплекс Гольджи, рибосомы и пластиды (имеются только в растительных клетках). Это дифференцированные постоянно встречающиеся структурные образования клетки, они имеют характерное строение и выполняют определенные функции (рис. 1).
Наряду с постоянными частями клетки, какими являются органоиды, в цитоплазме имеются также различные включения. Это или запасные вещества, или продукты жизнедеятельности клетки: капли жира, гранулы белков, витамины, различные пигменты и вакуоли.
Ядро Клетки обычно занимает около 1/5 ее объема. Оно отделено от цитоплазмы ядерной оболочкой — мембраной. Толщина ядерной оболочки равна 0,02—0,03 мкм, но может достигать и 0,1 мкм. Юна состоит из двух слоев, внутреннего сплошного и наружного пористого. По химическому составу слои мембраны представлены главным образом протеинами и липидами. Ядерная оболочка регулирует поступление веществ из ядра в цитоплазму и обратно.
В ядре содержатся ядерный сок — кариолимфа, окрашивающаяся основными красителями, хроматин и небольшие тельца, получившие названия ядрышек.
Токсини грибів по-різному діють на організм, викликаючи відповідні наслідки.
Отруєння грибами залежить від характеру вегетації грибів, тому має чітко виражений сезонний характер, як правило, з травня по жовтень, іноді, в теплі роки, в листопаді.
Найнебезпечнішим грибом вважається бліда поганка і її різновиди, при отруєнні її токсинами реєструється до 99% летальності потерпілих. Це гриб з гепатонефротоксичною дією: при вживанні його в їжу страждають печінка, нирки, епітелій кишечника та ЦНС. Умовно-їстівними грибами також можна отруїтися при неправильному їх приготуванні, таке отруєння часто виявляється гастроентерологічною симптоматикою.
Діти сприйнятливіші до дії токсинів грибів. Це пов'язано з недосконалістю детоксикаційних механізмів дитячого організму. Крім того, не слід забувати, що при однаковій кількості з'їдених грибів, у дитини на одиницю маси тіла доводиться вища концентрація токсину.
Перші симптоми отруєння грибами: біль в животі, нудота, блювота, діарея, зневоднення організму. Якщо ці симптоми виражені особливо сильно, а до не надана своєчасно, то пацієнт може загинути.
При отруєнні грибами гастроентеротропної дії захворювання виявляється через 2-3 години після вживання грибів і зазвичай обмежується явищами гастроентероколіту. При отруєнні грибами з гепатонефротоксичною дією перші симптоми отруєння розвиваються не раніше, ніж через 6 годин з моменту вживання, іноді через 8-10 годин, рідше – 2-3 доби.
По особливостях перебігу захворювання можна з великою часткою ймовірності припустити, якими грибами отруїлася людина, і на основі цього розробити найбільш ефективну тактику лікування.
Кожна людина має усвідомити, що дикорослі гриби, в першу чергу, повинні розглядатися як продукти високого ризику небезпеки не тільки для здоров’я, а й для життя.