Пристосування тварин до життя в зоні степів
Тварини степу пристосувалися до життя в умовах відкритої місцевості, посушливого клімату, періодів без харчів, нестачі води.
Необхідність в надійному укритті – це те, чим об’єднані всі тварини. Зони степів добре проглядаються, і дрібні тварини не змогли б врятуватися від хижаків без хорошого притулку. В якості укриттів більшість тварин степу використовують нори, в яких і проводять основну частину часу. Нори не тільки захищають представників фауни від небезпеки, але і допомагають врятуватися від несприятливих погодних умов, служать притулком для звірів на час зимової сплячки. Саме там ссавці вирощують своє потомство, оберігаючи його від будь-яких зовнішніх небезпек. Риття нір притаманне гризунам: мишам, хом’якам, полівкам. Лисиці і борсуки також риють нори, а ті представники фауни, які не можуть вирити нору самостійно, намагаються заволодіти чужою. Житло лисиць часто стає, наприклад, видобутком вовків, а в великих норах ховрахів селяться невеликі хижаки – горностаї і тхори, а також змії. У норах ховаються від небезпек навіть деякі птахи, наприклад, одуд і сова.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pristosuvannya-tvarin-do-zhittya-v-stepu
ІМУ́ННІ ЗАХВО́РЮВАННЯ – захворювання, при яких ігають розвиток імунопатологічних процесів, викликаних порушеннями функціонування імунної системи. Такі порушення можуть бути вродженими (первин.) і набутими (вторин.). Серед І. з. виділяють імунодефіцитні (пов'язані з недостатньою активністю імун. відповіді), імунопроліферативні (характерна злоякісна проліферація клітин імун. системи).
Патологічні стани, пов’язані з недостатністю імунної системи. Класифікація імунодефіцитів:
первинні (вроджені) — дуже рідкісні, причина — генетично обумовлений дефект імунної системи: порушене утворення антитіл (найчастіший — загальний варіабельний імунодефіцит [ЗВІД]), порушення клітинної відповіді, порушення фагоцитозу, дефіцит комплементу та інші дуже рідкісні причини;
вторинні (набуті) — спричинені впливом зовнішніх факторів або захворюванням; найчастіше мають змішаний характер (порушення специфічної [гуморальної і клітинної] та неспецифічної [напр., порушення системи комплементу] відповіді); основні причини — імуносупресивне лікування, інфекції (ВІЛ, вірус кору, ВПГ, бактеріальні [включно з мікобактеріальними] та паразитарні [малярія]), новоутворення (ХЛЛ, лімфома Ходжкіна, моноклональні гамапатії, солідні пухлини), метаболічні розлади (при цукровому діабеті, нирковій недостатності, печінковій недостатності, гіпотрофії), аутоімунні захворювання (СЧВ, РА, синдром Фелті), опіки, вплив факторів зовнішнього середовища (іонізуюче випромінювання, хімічні сполуки), вагітність, стрес, відсутність селезінки (аспленія вроджена або після спленектомії) або її дисфункція (функціональна аспленія — гіпоспленізм, при різних захворюваннях із супутнім ураженням селезінки), цироз печінки, старіння; набуті лейкопенії .
Часті, хронічні та рецидивні інфекції або (рідше) прояви аутоімунізації. Інфекції мають тяжкий, часто нетиповий та довготривалий перебіг, є резистентними до антибіотикотерапії. Можуть бути спричинені мікроорганізмами, які у здорових осіб рідко викликають інфекцію, напр., Mycobacterium avium, Cryptosporidium parvum, ЦМВ, Candida albicans. При дефіцитах гуморального імунітету характерні рецидивні інфекції дихальних шляхів і приносових пазух, викликані інкапсульованими бактеріями (напр., Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae). Діагностику часто ускладнюють псевдонегативні результати серологічних досліджень. Часто виникають алергічні реакції на антибіотики та харчові алергени.