Введение
Зачем нам нужно знать, что такое потенциал покоя?
Что такое "животное электричество"? Откуда в организме берутся "биотоки"? Как живая клетка, находящаяся в водной среде, может превратиться в "электрическую батарейку"?
- На эти вопросы мы сможем ответить, если узнаем, как клетка за счёт перераспределения электрических зарядов создаёт себе электрический потенциал на мембране.
Как работает нервная система? С чего в ней всё начинается? Откуда в ней берётся электричество для нервных импульсов?
- На эти вопросы мы также сможем ответить, если узнаем, как нервная клетка создаёт себе электрический потенциал на мембране.
Итак, понимание того, как работает нервная система, начинается с того, что надо разобраться, как работает отдельная нервная клетка - нейрон.
А в основе работы нейрона с нервными импульсами лежит перераспределение электрических зарядов на его мембране и изменение величины электрических потенциалов. Но чтобы потенциал изменять, его нужно для начала иметь. Поэтому можно сказать, что нейрон, готовясь к cвоей нервной работе, создаёт на своей мембране электрический потенциал, как возможность для такой работы.
Таким образом, наш самый первый шаг к изучению работы нервной системы - это понять, каким образом перемещаются электрические заряды на нервных клетках к как за счёт этого на мембране появляется электрический потенцила. Этим мы и займёмся, и назовём этот процесс появления электрического потенциала у нейронов - формирование потенциала покоя.
Определение
В норме, когда клетка готова к работе, у неё уже есть электрический заряд на поверхности мембраны. Он называется мембранный потенциал покоя.
Потенциал покоя - это разность электрических потенциалов между внутренней и наружной сторонами мембраны, когда клетка находится в состоянии физиологического покоя. Его средняя величина составляет -70 мВ (милливольт).
"Потенциал" - это возможность, он сродни понятию "потенция". Электрический потенциал мембраны - это её возможности по перемещению электрических зарядов, положительных или отрицательных. В роли зарядов выступают заряженные химические частицы - ионы натрия и калия, а также кальция и хлора. Из них только ионы хлора заряжены отрицательно (-), а остальные - положительно (+).
Таким образом, имея электрический потенциал, мембрана может перемещать в клетку или из клетки указанные выше заряженные ионы.
Важно понимать, что в нервной системе электрические заряды создаются не электронами, как в металлических проводах, а ионами - химическими частицами, имеющими электрический заряд. Электрический ток в организме и его клетках - это поток ионов, а не электронов, как в проводах. Обратите также внимание на то, что заряд мембраны измеряется изнутри клетки, а не снаружи.
Если говорить уж совсем примитивно просто, то получается, что снаружи вокруг клетки будут преобладать "плюсики", т.е. положительно заряженные ионы, а внутри - "минусики", т.е. отрицательно заряженные ионы. Можно сказать, что внутри клетка электроотрицательна. И теперь нам всего лишь надо объяснить, как это так получилось. Хотя, конечно, неприятно сознавать, что все наши клетки - отрицательные "персонажи". ((
).
Коровка двухточечная (Adalia bipunctata L.). Жучок длиной 3-4 мм, с красными надкрыльями, на которых имеются 2 черных круглых пятнышка. Живет и питается так же, как и семиточечная коровка.
Сирф перевязанный (Syrphus ribesii L.K Двукрылое насекомое, черного цвета с ярко-желтыми перевязями на брюшке. По внешнему виду больше напоминает осу, чем муху. Длина тела 11-12 мм. Самка отыскивает колонии тлей и откладывает яйца на повреждаемые ими листья. Из яиц выходят желтоватые или зеленоватые безногие личинки, похожие на крошечную пиявку. Личинки очень прожорливы: каждая в течение своей жизни съедает до 2000 тлей.
Златоглазка (Chrvsopa perla L.). Нежное голубовато-зеленое стройное насекомое с четырьмя прозрачными крыльями, золотистыми глазами и длинными усиками. Длина тела 12-15, размах крыльев 25-30 мм. Откладывает продолговатые изумрудные яйца на листья и стебли растений, повреждаемых тлями. Из яиц через несколько дней выходят сероватые шестиногие личинки. Они быстро бегают и своими длинными острыми челюстями хватают тлей, высасывают их, оставляя только шкурки, которые нагромождаются на спинках личинок. Из шкурок тлей личинки златоглазки делают себе коконы перед окукливанием. Зимуют взрослые златоглазки в помещениях. При надвигающейся опасности златоглазка выделяет стойкий неприятный запах, который отпугивает врагов.
Стрекоза (Leptetrum quadrimaculatum L.). Хищное насекомое, с большими сложными глазами, занимающими большую часть поверхности головы, крепким грызущим ротовым аппаратом и двумя парами прозрачных длинных узких крыльев с густой сетью жилок. Крылья у стрекозы всегда расположены перпендикулярно к телу. Летают очень быстро, на лету вылавливая множество мелких насекомых, особенно комаров, мошек, молей и других вредителей, чем приносят большую пользу человеку. Личинки живут в прудах, речках и питаются мелкими водяными животными. В СССР насчитывают около 200 видов стрекоз.
Ктырь (Selidopogon diadema F.). Хищное двукрылое насекомое, похожее на муху. Самец черного цвета, с буроватыми прозрачными крыльями; самка бурая, с желтовато-бурым рисунком на груди и брюшке, серыми крыльями с желтым основанием. Длина тела 18-22 мм. Питается насекомыми, прокалывая их твердым хоботком и высасывая лимфу. Часто ловит вредителей на лету. Встречается на листьях и на почве в садах, на полях и огородах, где подкарауливает добычу. Личинки также питаются насекомыми, живущими в почве.
Объяснение:
Пам'ять - одна з найважливіших функцій головного мозку.
У людини процеси пам’яті тісно пов’язані з роботою другої сигнальної системи. Залежно від часу, протягом якого зберігається інформація, розрізняють оперативну, короткочасну та довготривалу пам’ять.
Пам'ять - одна з найважливіших функцій головного мозку.
Оперативна – це збереження інформації після її запам’ятовування на час, потрібний на виконання певного завдання; здійснюється на рівні рецепторів. Короткочасна – це запам’ятовування і збереження інформації на короткий термін (від кількох секунд до кількох хвилин) після одноразового та дуже нетривалого сприймання. Якщо інформація не повторюється, то вона зникає з пам’яті, не залишаючи відчутних слідів.
Довготривала пам’ять забезпечує тривале збереження знань, образів, переживань, які запам’ятовуються після багаторазового повторення і відтворення. Це глибинна пам’ять, що зберігає найважливіше і найпотрібніше.
Пам'ять складається з трьох процесів:запам'ятовування, або закріплення, інформації (фіксація);
збереження, або утримання, інформації (ретенція);
відтворення інформації (репродукція).
Ці процеси тісно пов'язані один з одним, і поділ їх до певної міри умовний.
Людська пам'ять тримає в собі два види інформації:
видову, нагромаджену в процесі еволюції протягом багатьох тисячоліть, що виявляється безумовними рефлексами та інстинктами і передається спадково;
набуту в процесі життя кожної людини, що реалізується в умовних рефлексах. В основі пам'яті лежить властивість нервової тканини змінюватися під впливом дії подразників, зберігати в собі сліди нервового збудження. Зрозуміло, сліди колишніх впливів не можна розуміти як якісь відбитки, на зразок слідів людини на вологому піску. Під слідами в даному випадку розуміють певні електрохімічні та біохімічні зміни в нейронах (міцність слідів і залежить від того, які зміни, електрохімічні або біохімічні, мали місце). Ці сліди можуть за певних умов пожвавлюватися (або, як кажуть, актуалізуватися), тобто в них виникає процес збудження за відсутності подразника, що викликав вказані зміни.
Утворення і збереження тимчасових зв'язків їх згасання і пожвавлення представляють собою фізіологічну основу асоціацій. Про це і говорив І. П. Павлов: «Тимчасовий нервовий зв'язок є універсальним фізіологічним явищем у тваринному світі і в нас самих. А разом з тим воно і психічне - те, що психологи називають асоціацією, чи буде це утворення з'єднань з усіляких дій, вражень або з літер, слів і думок».
В даний час немає єдиної теорії механізмів пам'яті.
Більш переконлива нейронна теорія, яка виходить з уявлення, що нейрони утворюють ланцюги, по яких циркулюють біоструми. Під впливом біострумів відбуваються зміна в синапсах (місцях з'єднань нервових клітин), що полегшує подальше проходження біострумів по цих шляхах. Різний характер ланцюгів нейронів і відповідає тій чи іншій закріпленій інформації.
Інша теорія молекулярна теорія пам'яті, вважає, що під впливом біострумів в протоплазмі нейронів утворюються особливі білкові молекули, на яких «записується» надходяча у мозок інформація (приблизно так, як на магнітофонній стрічці записуються слова і музика). Вчені навіть намагаються витягти з мозку померлої тварини ці, як вони називають, «молекули пам'яті». А далі йдуть вже зовсім фантастичні припущення про те, що коли-небудь «молекули пам'яті» можна буде витягувати з мозку померлої людини (або навіть синтезувати в лабораторіях), виготовляти «піґулки пам'яті» або спеціальну рідину для ін'єкцій і таким чином пересаджувати знання в голову іншої людини. Такого роду вигадки, звичайно, здатні тільки скомпрометувати молекулярну теорію пам'яті.
Объяснение: