Дихальна система людини – сукупність органів, що забезпечують дихання (газообмін між вдихуваним атмосферним повітрям і кров’ю). Усі клітини організму повинні отримувати кисень, щоб перетворювати в енергію поживні речовини їжі, що переносяться кров’ю, і регенерувати.
Функції дихальної системи
1. Найважливіша функція полягає в газообміні – постачанні організму кисню і виведенні вуглекислоти або вуглекислого газу, що є кінцевим продуктом обміну речовин. Дихання у людини включає зовнішнє дихання і клітинне ( внутрішнє).
2. Бар’єрна – механічний і імунний захист організму від шкідливих компонентів вдихуваного повітря. У легені з довкілля поступає повітря, що містить різні домішки у вигляді неорганічних і органічних часток тваринного і рослинного походження, газоподібних речовин і аерозолів, а також інфекційних агентів: вірусів, бактерій та ін. Очищення вдихуваного повітря від сторонніх домішок здійснюється за до таких механізмів:
а) механічне очищення повітря (фільтрація повітря в порожнині носа, осадження на слизовій оболонці дихальних шляхів і виведення за до секрету; чхання і кашель);
б) дія клітинних (фагоцитоз) і гуморальних (лізоцим, інтерферон, лактоферин, імуноглобуліни) чинників неспецифічного захисту. Інтерферон зменшує кількість вірусів, які колонізують клітини, лактоферин зв’язує залізо, необхідне для життєдіяльності бактерій і завдяки цьому чинить бактеріостатичну дію. Лізоцим розщеплює глікозоаміноглікани клітинної оболонки мікробів, після чого вони стають нежиттєздатними.
3. Терморегуляція організму.
4. Голосоутворення.
5. Нюх.
Легенева тканина також відіграє важливу роль в таких процесах як: синтез гормонів, водно-сольовий і ліпідний обміни. У розвиненій судинній системі легенів відбувається депонування крові.
Дихальні шляхи розділяють на два відділи: верхні повітряносні (дихальні) шляхи і нижні повітряносні (дихальні) шляхи .
Объяснение:
Одним из самых выдающихся ученых того времени является Пифагор( 570-490гг. до нашей эры). Он изучал астрономию, философию,математику и и мистику. Первым назвал вселенную "космосом" .
Его философские заключения заключались в следующем: всё,что существует гармонично из беспредельного определяющего. Порядок и гармония главное основополагающее всего.
В математике считается автором теоремы : квадрат гипотенузы прямоугольного треугольника равняется сумме квадратов катетов .
Вторым немало известным учёным древности является Архимед(287- 212 гг. до нашей эры).
Изучал инженерию, математику и физику. Вложил много открытий в области геометрии,заложил основы гидростатики и механике.
Работы Архимеда в области математики были настолько невероятными,что их продолжили изучать спустя 2 тысячи лет.
В геометрии научился определять поверхность и объем шара, дал понятие числа Пи.
Механика основывалась на законах рычага и доказал закон гидростатики.
Для развития астрономии построил планетарий позволяющий наблюдать движение планет,восход солнца и луны.
Третий всеми известный Аристотель (384-322 гг. до нашей эры) является первым мыслителем ,создавший многогранную систему философии( социология, политика, логика). Делит науки на теоретические(знания ради значения,такие как математика), поэтические и практические(политика,этика). Изучал первоначальную теорию реальности развивая их причины : из чего, что,откуда и ради чего.
Разработал иерархию всего существующего,считал,что душа является внутренней человеческой силой.
Разработка теории мышления( понятие,суждение,умозаключение).Считал,что ощущения влияют на познание и являются самой низкой ступенью постижения.