Анатомия дерева:
Деревья – это древесные растения большого размера. Они обладают уникальными свойствами, позволяющими им являться доминирующим видом царства растений во многих странах мира. В основе ухода за деревьями (древоводства) лежит глубокое понимание процессов роста и развития деревьев. Только с учетом данного принципа можно профессионально осуществлять уход за деревьями
Клетки и ткани:
Для всех живых организмов характерна общая организационная структура, состоящая из клеток, тканей и органов. Клетки – это основные «строительные блоки» данной структуры. У растений новые клетки образуются путем деления существующих. Этот процесс проходит в специальных образовательных тканях – меристемах. Клетки с аналогичной структурой и функциями объединяются в ткани.
Затем из тканей формируются органы, которых у растений шесть: листья, стволы, корни, почки, цветы и плоды. И, наконец, органы образуют полностью функциональные организмы – деревья.
Существует два основных типа меристематической ткани:
первичная меристема, из которой образуются клетки, отвечающие за рост побегов и корней в длину;
вторичная меристема, из которой образуются клетки, отвечающие за прирост в диаметре. деревьев есть две вторичные меристемы: камбий и феллоген.
Камбий выполняет крайне важную роль: в процессе деления в нем образуются новые клетки, формирующие систему сосудов дерева. Из него генерируются два вида ткани: ксилема во внутренней части и флоэма снаружи.
Феллоген – это камбий, из которого образуется кора. Ксилема – это часть древесины, состоящая из отмерших и живых клеток. К мертвым клеткам относятся трахеи и трахеиды у хвойных пород и сосуды у лиственных деревьев. Ксилема выполняет три функции: служит механической опорой дерева; обеспечивает передвижение воды и минеральных веществ; обеспечивает хранение питательных веществ.
Когда дерево срубают и рассматривают в поперечном сечении, в ксилеме видны годичные кольца. В зонах умеренного климата данные кольца соответствуют годовому образованию ксилемы в камбии. Они имеют форму круга, так как относительный размер и плотность сосудистой ткани изменяются в течение вегетационного периода. По мере приближения к концу вегетационного периода клетки становятся меньше в диаметре.
Сосны потому что лоси любят соль.
Усі особливості еволюційного розвитку приматів пов'язані зі змі ною навколишнього середовища, тобто із тими кліматичними умовами, котрі складались у певні геологічні періоди на Землі. Відповідно до них виділяють три етапи філогенетичного розвитку мавп.
Перший етап еволюції приматів
Материкові зрушення наприкінці мезозойської ери викликали значні зміни клімату, що ставав усе континентальнішим. Вимирали динозаври, звільнялося багато екологічних ніш. Такі систематичні перебудови біо сфери викликали лавиноподібне формоутворення серед тих груп тва рин, які виявилися краще пристосованими до нових умов існування. Повною мірою це стосується ссавців. Їх прогресивний розвиток виявив ся суттєвим чином пов’язаним із еволюцією головного мозку. Він зберіг загальний для всіх хребетних тип будови, але додатково набув чимало своєрідних ознак, які зумовлювалися конкретними умовами існування тієї чи іншої таксономічної групи. Зокрема, первинні кіркові центри, що відповідають за безпосередній аналіз інформації від рецепторів, допов нилися виокремленням центрів вторинного кіркового аналізу. Вони вже могли здійснювати елементарне узагальнення інформації, що містилась у різних первинних кіркових центрах. Такі перебудови відбувались на фоні збільшення розмірів головного мозку і заміни циркулярних боро зен системою радіальних борозен, які утворилися на межі функціональ них областей. Саме вони дозволили здійснювати більш координоване керування поведінкою тварин. Це був новий напрям еволюції головного мозку. Вперше він почав складатися у групи комахоїдних ссавців, а з часом (в ході еволюції) став характерним і для приматів. Усі етапи подібних перетворень віднайдені на ендокранах (відбитки внутрішньої поверхні черепної коробки) викопних тварин – від лемурів до великих антро мавп.