Многие бактерии используют свет как источник энергии. Все они окрашены в красный, оранжевый, зеленый или сине-зеленый цвет: ведь для того, чтобы свет произвел работу, он должен быть поглощен каким-либо красителем – пигментом. У бактерий это разнообразные хлорофиллы и каротиноиды. Большинство из них могут связывать молекулярный азот. Обитают они чаще всего в водоемах на поверхности ила, некоторые - в горячих источниках. Особенность бактериального фотосинтеза в том, что при нем не выделяется свободный кислород, как у зеленых растений. Совсем по-другому используют энергию солнечного излучения цианобактерии (их неточно называют сине-зелеными водорослями) . Они расщепляют воду и используют водород, а молекулярный кислород выделяют в атмосферу. Полагают, что именно цианобактерии сделали атмосферу нашей планеты кислородной. Цианобактерии, устойчивые к бытовому и промышленному загрязнению, вызывают «цветение» и порчу воды в водоемах, озерах, водохранилищах. Могут они жить на прибрежных камнях, в горах, пустынях, в горячих источниках. Эти микроорганизмы активно связывают атмосферный азот, обеспечивая урожай рисовых полей и продуктивность всех других водоемов.
Мікроін'єкція. за мікроголки та маніпулятора в клітину, або безпосередньо в ядро, вводиться векторна днк. в основному метод використовують для модифікації дрозофіл та рослин. еле ктропорація. рослинні протопласти чи тваринні клітини оброблюють імпульсами електричного поля високої напруги, що збільшує проникненість мембрани на деякий час. за цей період чужорідна днк проникає крізь утворені пори. транспорт днк в складі ліпосоми. в даному випадку використовується властивість ліпосом зливатись з клітинною мембраною, або поглинатись клітиною, як у випадку ендоцитозу. в самій клітині відбувається руйнування ліпосоми та вивільнення принесеної днк. метод використовується як для трансформації тваринних клітин, так і рослинних (протопластів). бомбардування мікрочастинками (метод істичної трансформації). для цього використовують частинки золота чи вольфрама розміром 0,3 - 0,6 мкм. на їх поверхні закріплюється векторна днк. готові частинки заряджають у "генну пушку" та здійснюють "обстріл" клітин під високим тиском, або під електричним розрядом. даний метод широко використовують для трансформації однодольних чи хвойних рослин.
