Популяция (лат. populus — халық, тұрғын халық) — белгілі бір кеңістікте генетикалық жүйе түзетін, бір түрге жататын және көбею арқылы өзін-өзі жаңғыртып отыратын ағзалар тобы.
Батыс Еуропадағы еуразиялық сілеусіндер популяциясына жойылу қауіпі төніп тұр
Осы топтың популяция болып есептелуі үшін: тарихи қалыптасқан ареалы және үздіксіз өзгеріп тұратын сыртқы орта жағдайында өзінің саны мен құрылымын сақтауға қабілетті болуы; сол түрдің өзге топтарынан қандай да бір табиғи кедергілермен ажыратылып тұруы; бір немесе бірнеше экожүйенің құрамына кіріп, олардағы зат алмасу, энергия тасымалдау процестеріне қатысуы тиіс. Әр популяция өзіне ғана тән статиктикалық сипаттамалары (саны, тығыздығы, ареалы, орналасуы, жас ерекшелігі, жыныстық құрамы) және динамикалық сипаттамалары (саны мен тығыздығының уақытқа қатысты өзгеруі) бойынша ерекшеленеді. Популяцияның статиктикалық сипаттамалары популяцияның белгілі бір сәттегі күйін көрсетіп, өлшеу, санау арқылы қысқа мерзімде анықталады. Популяцияның динамикалық сипатамаларын анықтау ұзақ мерзімді (бір ұрпақ жаңаратындай) қажет етеді. Популяция санының динамикасы белгілі бір уақыт аралығындағы тірі ағзалардың өмірге келуі мен өлімі көрсеткіштерінің ара салмағы бойынша анықталады. Сондай-ақ, популяция санының өзгеруіне иммиграция және эмиграция процестері де әсер етеді. Популяция саны өсуінің біртіндеп тежелуі логистикалық теңдеу арқылы өрнектеледі. Әдетте, жануарлар мен өсімдіктер популяциясының саны біршама тұрақты болғанымен, олар әлсін-әлсін күрт өзгеріп отырады (мысалы, тоқалтіс тышқандар, леммингтер, т.б.). Кейбір жануарлардың (шегіртке,бөкендер, т.б.) санының немесе тығыздығының қауырт өсуі олардың қоныс аударуына әкеледі. Жануарлар популяцияларының саны мен тығыздығы күрделі мінез-құлықтық (аумағын белгілеу, қору, көші-қон), физиологиялық механизмдер арқылы (гормондар қызметі, стресс) және популяцияның генетикалық құрылымының өзгеруі арқылы реттеліп отырады
Довгу (метрову) і широку шину Крамера згинають за розмірами і контурам пошкодженої руки і накладають її, починаючи від плечового суглоба здорової руки на спину в надлопаточной області, потім на задненаружной поверхні плеча і передпліччя до основи пальців. По кутах верхнього кінця дротяної шини прив'язують два шматка бинта довжиною близько метра.
До накладення шини її обкладають ватою або вистилають стьобаною ватною підстилкою і після накладення прибинтовують до руки і частково до тулуба. Прикріплені до верхнього кінця шини два шматка бинта пропускають спереду і ззаду здорового плечового суглоба і прив'язують до нижнього кінця шини. Таким чином, передпліччя своєю вагою щільно притискає до спини верхній відділ шини.
Руку підвішують на косинці або прибинтовують до тулуба.
При відсутності спеціальних иммобилизирующих тін використовують підручні матеріали, наприклад дві дощечки - одну з них прибинтовують до плеча, іншу передпліччя, і обидва ці сегмента туго фіксують до тулуба. Якщо під рукою немає догдечек та інших придатних матеріалів, верхню кінцівку укладають на косыночную пов'язку. Для пов'язки використовують квадратний шматок тканини (краще бавовняної) шириною 140-160 див. Його складають навпіл (по діагоналі), підводять під зігнуту кінцівку, а кінці зав'язують на шиї. Згинання виробляють в ліктьовому суглобі під кутом 90°. Тупий кут пов'язки загинають і закріплюють спереду біля ліктя шпилькою. /1дя більш надійної іммобілізації кінцівку разом з косинкою туго прибинтовують до тулуба круговими ходами бинта. Потерпілого транспортують у положенні сидячи.
Переломи кісток передпліччя по частоті займають одне з перших місць серед усіх переломів. Особливо часті вони у дітей. Слід розрізняти переломи диафизов кісток передпліччя і переломи їх верхніх і нижніх кінців.