так само як і всі живі істоти, тварини знайшли своє поширення між нижньою частиною атмосфери й глибинами океану. тваринни освоїли не тільки комфортні ліси, степи чи теплі водойми, а також сухі спекотні чи холодні льодяні пустелі, високогір’я і міські території.
при цьому де б не мешкали тварини, вони весь час контактують між собою та іншими організмами і неживим середовищем. отже, кожному з тваринних організмів властиве певне середовище існування.
на планеті земля є чотири основні середовища проживання живих організмів:
водне,наземно-повітряне,ґрунтове,паразити (організми живих істот).середовище існування представляє собою частину довкілля, що оточує організм і він безпосередньо взаємодіє з нею.
з свого оточуючого середовища тварини отримують необхідні їм поживні корисні речовини та енергію для життя. в відповідь туди вони виділяють продукти свого обміну речовин. будь-яке середовище існування наділене певним набором умов довкілля: температурою, вологостю, освітленістю, а також певною сукупністю інших живих організмів, між якими існуютьвзаємозв’язки.
вклика кількість тварин проживають у водоймах, таких як моря, річки, озера і навіть тимчасі калюжі. якщо, наприклад, водні представники рослин можуть існувати лише в приповерхневих шарах водойми, навіть червоні водорості можна побачити лише до глибини близько 270 м, то тварини зустрічаються скрізь. представникак тваринного світу можна побачити скрізь від поверхневих шарів і навіть до найбільших глибин океану
на сухопутній частині тварини розповсюджені на всіх континентах, починаючи від спекотних тропіків і аж до вкритих вічною кригою та снігами антарктиди та арктики. представники иварин розповсюджені і на різних висотах гірських систем. не менш різноманітний і світ тварин, які опанували ґрунт. серед них зустрічається багато одноклітинних, червів, комах, ссавців (кротів, землерийок, мишей). всі вони беруть участь в складних процесах ґрунтоутворення, забезпечуючи високу родючість ґрунтів й ґрунтове живлення рослин.
кожній місцевості на планеті властиві певні види тварин, що максимально пристосовані до її характерних кліматично-ічних умов. сукупність цих тварин має назву фауна. походить воно від латинського фауна - богині лісів і полів, а також покровителька тварин. тому, наприклад, існує фауна карпат чи фауна україни і фауна європи тощо.
також серед тварин є і багато паразитів. пам’ятаємо, що паразитизм - це спосіб співіснування різних видів організмів, коли один із них, тобто паразит, використовує іншого як домівку і джерело живлення. такі види тварин можуть жити на поверхні або всередині тіла хазяїна, тобто іншого виду тварин чи рослин. паразити часто викликають смертельно небезпечні захворювання.
однак не всі істоти, що живуть всередині організму хазяїна, причиняють йому шкоди. так, у кишечнику деяких комах містяться одноклітинні тварини, що їм краще перетравлювати їжу.
Цвет кожи у человека определяется, в основном, коричневым пигментом меланином. Доля меланина в коже обусловлена генетически[1], однако в рамках определённого интервала она зависит и от интенсивности ультрафиолетового излучения, попадающего на кожу. Вторым важным фактором, определяющим цвет кожи, является природа кровеносных сосудов, находящихся под ней. В зависимости от меры их расширения или, наоборот, сужения, наблюдается покраснение или бледность
Объяснение:
Цвет кожи не одинаков по всему телу. Ладони и ступни содержат мало меланина, и кожа на них поэтому светлее остальной кожи. Губы, как и слизистые оболочки, красного цвета, который им придают кровеносные сосуды, располагающиеся относительно близко к тонкому и практически прозрачному слою кожи. Кожа на кончиках пальцев, на ушах и на носу также несколько красноваты, так как кровеносные сосуды также расположены рядом с поверхностью. У женщин в районе сосков и у мужчин в районе сосков и мошонки кожа темнее вследствие повышенной концентрации меланина.
Цвет кожи является результатом при определённой популяции к интенсивности солнечного излучения в её географическом ареале. Меланин при этом выполняет функции защиты от ультрафиолетового излучения солнца, без него кожа бы старела значительно быстрее, а также имел бы место повышенный риск заболевания раком кожи. Меланин предотвращает воздействие ультрафиолетового излучения, повреждающее генетический аппарат клетки.
Первые люди вида Homo sapiens были темнокожими, что в условиях центральной и восточной Африки обеспечивало защиту от ультрафиолетового излучения. У части популяций, переселившихся из Африки в более северные широты, закрепилась мутация, которая обеспечивает более светлый оттенок кожи и лучший синтез витамина D. Есть также теория о том, что депигментация произошла вследствие принципиального изменения в рационе питания (увеличение доли углеводов с переходом к сельскому хозяйству около 10 тыс. лет назад)