Возможно!
Абиогенез: возникновения живого из неживого.
Современная наука рассматривает абиогенное возникновение жизни на Земле, считая эту теорию наиболее вероятной.
Абиогенное, или небиологическое, возникновение органических молекул из неорганических доказывали ещё в 1924г. русский учёный академик Александр Иванович Опарин (1894 – 1980) и в 1929г. английский естествоиспытатель Джон Холдейн (1892 – 1964). Они исходили из того, что на первых этапах формирования Земля имела очень высокую температуру. По мере остывания планеты тяжелые металлы перемещались к ее центру, а более легкие оставались на поверхности. Атмосфера состояла из свободного водорода и его соединений (H2O, CH4, NH3, HCN), что служило предпосылкой возникновению органических молекул небиологическим путем. До начала 20в. многие ученые предполагали, что такие соединения могут возникать только в живых организмах, их называли органическими веществами в противоположность веществам неживой природы – минералам, названным неорганическими соединениями.
В 1953г. американский ученый Стенли Ллойд Миллер, пропуская электрические разряды напряжением до 60000В. через смесь H2O, CH4, NH3, H2 под давлением в несколько Па и температуре 80С получил простейшие жирные кислоты, мочевину, уксусную, муравьиную кислоты и несколько аминокислот – вещества, из которых строятся молекулы белков. Возможность абиогенного синтеза органических соединений подтверждается также тем, что они обнаружены в космическом пространстве.
Объяснение:
Пло́скі че́рви[1] (Platyhelminthes) — тип двобічно-симетричних тварин.
Загальна характеристика типу:
Тришарові багатоклітинні тварини
Двобічна симетрія тіла
Несегментовані
Ацеломічні (паренхімні)
Центральна нервова система на передньому кінці; дуже проста нервова сітка; ганглії
Органи чуття: світлочутливі вічка, органи рівноваги (статоцисти), нюху, дотику (сенсіли — нерухомі війки, до яких підходять нервові закінчення) — розвинені переважно у видів, що живуть вільно.
Видільна система утворена розгалуженими трубочками, які закінчуються полум'яними клітинами (протонефридії)
Сплощені в дорсовентральному напрямку.
Ротовий отвір і сліпо замкнутий травний канал, диференційованій на два відділи — глотку і розгалужений кишечник.
Гермафродити, статева система добре розвинена. Запліднення внутрішнє, може бути перехресне або самозапліднення.
Звичайно є личинкові стадії (у паразитичних) — непрямий розвиток. А у вільноживучих — прямий.
Є шкірно-м'язовий мішок.
Дихальна система відсутня. Кисень надходить до клітин через покриви тіла.
Плоскі черви живуть у прісних і морських водоймах, у вологій підстилці тропічних лісів, ведуть паразитичний б життя. Для них характерне плоске двобічно-симетричне листоподібне або стрічкоподібне тіло. За рівнем організації плоскі черви стоять дещо вище кишковопорожнинних. У них є покривна, м'язова, травна, видільна, нервова, статева системи органів, що розвиваються з трьох зародкових листків (ектодерми, ентодерми, мезодерми).
Відомо близько 15 тис. видів плоских червів. Найчисельнішими є класи Турбелярії, Трематоди і Цестоди.
Вільноіснуючі плоскі черви — переважно хижаки. Паразитуючі черви живляться або шляхом всмоктування живильних речовин за до ротової присоски, або вбирають їх всією поверхнею тіла осмотичним шляхом.
Вільноіснуючі плоскі черви пересуваються поповзом або вплав. Цьому сприяють шкірно-м'язовий мішок і війки. Паразитуючі черви при пересуванні можуть користуватися присосками (пересуваються за типом гусениці-землеміра). Стрічкові черв'яки використовують перистальтику шкірно-м'язового мішка.
Плоскі черви є найпримітивнішими двосторонньо-симетричними тваринами[джерело?].