Тромбоцити виконують різні функції. Насамперед вони беруть участь у процесі зсідання крові. Маючи дуже клейку поверхню, вони спроможні швидко прилипати до поверхні стороннього предмету. При зіткненні зі сторонніми тілами або жорсткуватою поверхнею тромбоцити злипаються, а потім розпадаються на дрібні уламки, і при цьому виділяються лежачі в мітохондріях речовини - так називані пластинчасті, або тромбоцитарні, фактори, що прийнято позначати арабськими цифрами. Вони беруть участь в усіх фазах зсідання крові.
Тромбоцити служать будівельним матеріалом для первинного тромбу. При зсіданні крові кров'яні пластинки випускають дрібні відростки - вусики зіркоподібної форми, потім зчіплюються ними, створюючи каркас, на якому формується згусток крові - тромб.
Тромбоцити виділяють також речовини, необхідні для ущільнення кров'яного згустку, ретрактозіми. Найважливіший із них — тромбостенин, що по своїх властивостях нагадує актоміозин скелетних м'язів.
З кров'яних пластинок у поранену тканину виділяється тромбоцитарний фактор росту(ТФР), що стимулює ділення клітин, тому рана затягується швидше.
Тромбоцити зміцнюють стінки кровоносних судин. Внутрішня стінка судини утворена ендотеліальними клітинами, але тривкість її визначається зчепленням пристінкових тромбоцитів. А вони завжди розташовуються уздовж стінок кровоносних судин, служачи своєрідним бар'єром. Коли тривкість стінки судини підвищена, то переважна більшість пристінкових тромбоцитів має дендритну, найбільш «чіпку» форму, а багато хто з них перебувають у різній стадії вторгнення в ендотеліальні клітини. Без взаємодії з тромбоцитами ендотелій судин починає пропускати через себе еритроцити.
Тромбоцити переносять різні речовини. Наприклад, серотонін, що адсорбується пластинками з крові. Ця речовина звужує кровоносні судини і зменшує кровотечу. Тромбоцити переносять і так називані креаторні речовини, необхідні для зберігання структури судинної стінки. На ці цілі використовується біля 15 % тромбоцитів, що циркулюють у крові.
Тромбоцити мають спроможність до фагоцитозу. Вони поглинають і переварюють чужорідні частки, у тому числі і віруси.
Объяснение:
Древнерусские города — постоянные поселения Древней Руси, отличавшиеся по ряду характеристик от деревенских поселений. В древнерусском словоупотреблении городами являлись любые укреплённые (огороженные) поселения, в том числе торгово-ремесленные центры, культовые центры, защитные крепости, княжеские резиденции. Остатками таких городов являются городища. В современном научном понимании определение древнерусских городов более узко. Их типичными атрибутами помимо наличия укреплений были дворы феодалов, наличие ремесленного посада, торговли, административного управления и церквей[1].