участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 16 апреля 2020; проверки требует 1 правка.
Биогеоценоз
Биогеоцено́з (от греч. βίος — жизнь γη — земля + κοινός — общий) — система, включающая сообщество живых организмов и тесно связанную с ним совокупность абиотических факторов среды в пределах одной территории, связанные между собой круговоротом веществ и потоком энергии (природная экосистема). Представляет собой устойчивую саморегулирующуюся экологическую систему, в которой органические компоненты (животные, растения) неразрывно связаны с неорганическими (вода, почва). Например: биогеоценоз соснового леса, биогеоценоз горной
Лямблия. В тонкой кишке человека паразитирует единственный вид простейших — лямблия Lamblia intestinalis (кл. Жгутиковые) — возбудитель лямблиоза, которым чаще болеют дети. Форма паразита напоминает грушу, разрезанную вдоль. Длина тела 10—18 мкм. В расширенной части, на уплощенной стороне расположен присасывательный диск, с которого лямблии присасываются к ворсинкам кишечника. Вдоль тела проходят две тонкие опорные органеллы — аксостили. Симметрично в клетке располагаются два ядра и четыре пары жгутиков Трофозоиты используют питательные вещества с поверхности клеток кишечного эпителия. Захват пищи осуществляется пиноцитозом. Большие количества лямблий, которые покрывают обширные поверхности кишечной стенки, нарушают процессы всасывания и пристеночного пищеварения. Попадая в нижние отделы тонкой кишки, лямблии инцистируются. Зрелые цисты имеют овальную форму, четыре ядра и несколько аксостилей. Во внешней среде цисты сохраняют жизне в течение нескольких недель. Заражение человека происходит при проглатывании цист. Лабораторная диагностика — обнаружение цист в фекалиях и тро-фозоитов в содержимом двенадцатиперстной кишки, полученном при дуоденальном зондировании. Личная профилактика — соблюдение правил гигиены питания. Общественная профилактика — санитарное благоустройство туалетов, предприятий общественного питания.
Трипаносомы. Trypanosoma brucei gambiense и T.b. rhodesiense (кл. Жгутиковые) — возбудители африканского трипаносомоза, или сонной болезни. Паразит имеет извилистую заостренную с обеих сторон форму. Длина его 17—28 мкм. Стадии, паразитирующие у человека, имеют один жгутик, ундулирующую мембрану сбоку и хорошо заметный кинетопласт у основания жгутика.Трипаносомы поселяются у человека в крови, лимфе, спинномозговой жидкости, в тканях головного и спинного мозга и в серозных полостях. T.b. gambiense встречается в Западной Африке, а T.b. rhodesiense — в Восточной и Юго-Восточной Африке. Жизненный цикл этих паразитов протекает в организме человека, домашних и диких млекопитающих, в первую очередь копытных. T.b. gambiense чаще поражает человека, свиней и собак, T.b. rhodesiense — диких животных — антилоп и носорогов. Переносчиком первого подвида является муха це-це Glossina palpalis, живущая поблизости от жилища человека, второго — G. morsitans, обитающая в открытых саваннах и саванновых лесах. В связи с этим сонная болезнь, возбудителем которой является T.b. gambiense, встречается в антропогенных очагах культурных ландшафтов. Ежегодно регистрируется около 10т. новых случаев заражения. Восточноафриканский трипаносомоз распространен значительно реже в естественной природе. В основном заболевают охотники, туристы, сезонные рабочие, каждый год — около 1500 человек. Лаб диаг исследование мазков крови и спинномозговой жидкости больного для выявления в них возбудителя. Используются также иммунологические реакции и заражение лабораторных животных. Профилактика — кроме борьбы с переносчиками применяют про- филактическое лечение здоровых людей, живущих в очагах трипаносомоза, делающее организм невосприимчивым к инвазии. Практиковавшийся ранее отстрел диких животных, являющихся природным резервуаром паразита, вряд ли рационален в связи с возможным нарушением экологического баланса, который складывался в биогеоценозах на протяжении тысячелетий. Диагностика — в острой форме заболевания возможно обнаружение трипаносом в крови. При хроническом течении рационально введение крови больного морским свинкам, у которых они обнаруживаются в большом количестве на 14-е сутки. своеобразный метод диагностики — кормление на больном неинвазированных переносчиков-клопов, в кишечнике которых трипаносомы быстро размножаются и легко обнаруживаются. Применяют также и методы иммунодиагностики. Трипаносомы представляют большой интерес не только потому, что вызывать у человека серьезные, смертельно опасные заболевания. Колоссальная экологическая пластичность, обеспечивающая им эффективное паразитирование в организме хозяина на протяжении нескольких лет, в условиях постоянно действующих механизмов иммунитета, позволяет этим паразитам осваивать и новых хозяев.
Розрізняють декілька основних методів селекції: відбір, гібридизація, мутагенез і поліплоїдія.
Гібридизація-методика поєднання відбору з деякими видами схрещування
Поліплоїдія -У ході цього процесу відбувається збільшення розмірів клітин через збільшення кількості хромосом. Також підвищується стійкість рослин до впливу шкідливих мікробів (вірусів, бактерій, грибків), несприятливих фізичних і хімічних факторів
Мутагенез (штучне створення мутацій) може використовуватися як ефективний генетичний інструмент. Стимулюванням мутацій визначеним і потім наглядом фенотипу організму можуть бути визначені функції генів і навіть індивідуальних нуклеотидів.
Відбір-відбір найбільш бажаних сортів та порід, з характеристиками які потрібні
За до щеплення рослин розмножують плодові і декоративні рослини, зберігають їх сортові особливості, підсилюють в рослині бажані ознаки: посухостійкість (щеплення сливи на абрикос); зимостійкість (щеплення на зимостійкі підщепи); опірність шкідникам і хворобам (щеплення європейських сортів винограду на філоксеростійкі підщепи) та ін. У селекції щеплення рослин застосовують для виведення вегетативних гібридів. Іноді за до щеплення рослин лікують рослини, пошкоджені морозами.
Селекція тварин
При розмноженні потомство нечисленне
Застосовується індивідуальний добір
Тваринам властиве статеве розмноження
Застосовують неспоріднену та віддалену гібридизацію для отримання явища гетерозису і нових порід та споріднену гібридизацію для отримання чистих ліній
Наявність статей, у яких певні ознаки можуть не проявлятися (наприклад, несучість у півнів),
Метод підбору плідників за нащадками для визначення певних ознак у самців
Більшість тварин мають статеві хромосоми
Не використовується метод поліплоїдизації
Для тварин властиве внутрішнє запліднення
Використовують метод штучного запліднення для одержання цінних порід у штучних умовах
Селекція рослин
Утворення при розмноженні значної кількості особин
Зумовлює використання масового добору k
Наявність статевого розмноження, запилення
Можна використовувати неспоріднену гібридизацію для 1 отримання явища гетерозису і споріднену гібридизацію І для отримання чистих ліній
Наявність вегетативного розмноження
Дає змогу широко використовувати гетерозис і зберігати в нащадків сортові ознаки
Більшість рослин не мають статевих хромосом
Застосовується метод поліплоїдизації для подолання стерильності гібридів
Для рослин властиві дуже різноманітні мутації
Застосовують метод штучного мутагенезу для отримання матеріалу для добору
Частини рослин можуть поєднуватися
Застосовують метод щеплень для отримання нових корисних властивостей внаслідок взаємодії прищепи і підщепи
Оцінка плідників за якостями нащадків використовується для Підвищення продуктивності значною мірою обумовлено генетичним потенціалом генофонду
Селеція МікроорганізмівЗа її до можна створювати речовини, що використовуються в різних областях медицини й промисловості (виробництво деяких органічних кислот, спирту, хлібопечення, виноробство ґрунтуються на діяльності мікроорганізмів)
Селекція мікроорганізмів повинна враховувати такі їх особливості, як відсутність статевого процесу та гаплоїдність (прокаріоти), можливість швидкого розмноження та здатність до індукованого мутагенезу.
Ці особливості накладають свій відбиток на вибір методів селекції мікроорганізмів, які багато в чому істотно відрізняються від методів селекції рослин і тварин. Наприклад, в селекції мікроорганізмів зазвичай враховуються їх природні здібності синтезувати будь-які корисні для людини сполуки (амінокислоти, вітаміни, ферменти та ін.)