Голонасі́нні (Gymnospermae) — група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки й назва групи). Етимологія: грец. γυμνόσπερμος — «голе насіння». Поширені голонасінні по всьому світу (за винятком Антарктиди), причому більшість, — особливо хвойних порід, — у помірному й субарктичному регіонах. В основному голонасінні — це дерева і кущі, рідко, лози, трав'янистих рослин серед них немає. Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин суходолом. Важливим пристосуванням для життя на суходолі є змога внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, але не одразу, а тільки через 12—15 місяців. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім'ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насіннєвою шкіркою.
Семейство Плаунковые - Selaginellaceae Плаунок швейцарский - Selaginella helvetica (L.) Spring
Категория и статус..Плаунок швейцарский 3 в. Редкий вид, имеющий узкую экологическую приуроченность, связанную со специфическими условиями произрастания.
Краткая характеристика. Небольшое, очень нежное, похожее на мох многолетнее растение, прижатое к субстрату, с короткими веточками до 3,5 мм шир., образующими рыхлые коврики. Листья мелкие, тонкие, перпендикулярно отстоящие от ветвей. Спороносные колоски бледно-зеленые, длинные, шнуровидные, по 2 на ножках, образованы острыми яйцевидными листьями. Спороношение – июль, август.
Краткая характеристика. В Амурской области Плаунок швейцарский спорадически встречается в Бурейском, Шимановском, Мазановском, Благовещенском, Селемджинском, Архаринском р-нах (1-5). За пределами области в России растение приводится для европейской части, Кавказа, Восточной Сибири, юга Дальнего Востока, включая Курилы (5-10), вне РФ – для гор Европы, Малой Азии, Китая и Японии (11).
Особенности экологии и фитоценологии. Растет на сырых скалистых и замшелых склонах и осыпях.
Численность. Данные отсутствуют.
Состояние локальных популяций. Большинство известных популяций встречаются на значительном удалении друг от друга и занимают незначительные площади. Самая большая (Кумарский утес) занимает площадь менее 1 квадратного метра (1, 2).
Лимитирующие факторы. Редкая встречаемость, специфичность местообитаний, малочисленность популяций, приуроченных к береговым скалам, хозяйственная деятельность. Некоторые местонахождения погибли при заполнении Бурейского водохранилища (1, 2), другие могут погибнуть при реализации проектов строительства Нижнезейского (2) и Нижнебурейского (1) гидроузлов.
Принятые меры охраны. Вид включен в сводку редких и исчезающих растений Амурской области (4), Красные книги Бурятии (9), Читинской области и Агинского Бурятского автономного округа (10), охраняется в Хинганском заповеднике (3), представлен в заказнике «Иркун» и других ООПТ (1, 2).
Необходимые меры охраны. Поиск новых местонахождений вида, мониторинг состояния известных популяций.
Возможности культивирования. Культивируется во Владивостоке (12), начата работа по культивированию вида в Амурском филиале БСИ ДВО РАН (Благовещенск) (1).
Голонасі́нні (Gymnospermae) — група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки й назва групи). Етимологія: грец. γυμνόσπερμος — «голе насіння». Поширені голонасінні по всьому світу (за винятком Антарктиди), причому більшість, — особливо хвойних порід, — у помірному й субарктичному регіонах. В основному голонасінні — це дерева і кущі, рідко, лози, трав'янистих рослин серед них немає. Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин суходолом. Важливим пристосуванням для життя на суходолі є змога внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, але не одразу, а тільки через 12—15 місяців. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім'ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насіннєвою шкіркою.
Объяснение: