Ива́н Миха́йлович Се́ченов (рус. дореф. Иван Михайлович Сеченов) (1829—1905) — русский учёный-естествоиспытатель, физиолог, педагог и Член-корреспондент (1869), почётный член (1904) Санкт-Петербургской академии наук. Создатель первой российской физиологической научной школы и естественно-научного материалистического направления в психологии.
Ива́н Петро́вич Па́влов (14 (26) сентября 1849, Рязань — 27 февраля 1936, Ленинград) — русский и советский учёный, физиолог, вивисектор, создатель науки о высшей нервной деятельности, физиологической школы; лауреат Нобелевской премии по физиологии или медицине 1904 года «за работу по физиологии пищеварения»[6]. Академик Императорской Санкт-Петербургской академии наук (1907), Действительный статский советник. Председатель Общества русских врачей памяти С. П. Боткина (1906-1913).
Алексе́й Алексе́евич У́хтомский, князь, в монашестве Алипий (13 (25) июня 1875, с. Вослома — 31 августа 1942, Ленинград) — русский и советский физиолог, академик Академии наук СССР (1935), создатель учения о доминанте. Епископ Охтинский (1931—1942).
Теплокро́вність або Гомойотермія або ендотермія — у класичному і звичайному розумінні, це здатність організмів підтримувати постійну температуру тіла (термічний гомеостаз) незалежно від температури навколишнього середовища. Ця здатність включає в себе можливість охолодження або нагріву тіла. Теплокровні тварини переважно контролюють температуру свого тіла за рахунок регулювання швидкості обміну речовин.
Холоднокро́вні — це організми нездатні підтримувати постійну температуру тіла (термічний гомеостаз), таким чином, що їх температура тіла залежить від температури довкілля. Іншими словами, вони використовують методи терморегуляції, відмінні від методів терморегуляції ссавців та птахів. Причина в тому, що артеріальна кров змішується з венозною. Холоднокровні організми у великій мірі є «рабами» середовищ, в яких вони мешкають, маючи ту ж саму температуру, що і середовище.
Да!
Объяснение:
В стержневой корневой системе главный корень сильно развит и хорошо заметен среди других корней (характерна для двудольных) . В мочковатой корневой системе на ранних этапах развития главный корень, образованный зародышевым корешком, отмирает, а корневая система составляется придаточными корнями (характерна для однодольных) . Стержневая корневая система проникает в почву обычно глубже, чем мочковатая, однако мочковатая корневая система лучше оплетает прилегающие частицы грунта, особенно в его верхнем плодородном слое.