1) Если мы будем рассматривать отделение желудочного сока со стороны безусловного рефлекса, то когда к нам попадает в ротовую полость пища - возбуждаются рецепторы. Эти рецепторы по рефлекторной дуге подают информацию в продолговатый мозг, который отвечает за контроль процесса пищеварения. Затем продолговатый мозг посылает сигнал железам желудка, чтобы те начали секретировать желудочный сок и слизь. Если говорить про условный рефлекс, то здесь секретирование идёт ещё до попадания пищи в рот. Когда мы видим пищу, чувствуем её запах или просто слышим о ней, кора больших полушарий воспринимает эту информацию. От неё уже импульс идёт к продолговатому мозгу, а затем тот стимулирует железы на выделение сока.
2) Гуморальная регуляция - регуляция организма с биологически активных веществ или ионов различных химических элементов. Регуляцию желудка осуществляют различные гормоны: эпинефрин замедляет выделение желудочного сока; гастрин усиливает секрецию соляной кислоты; грелин повышает аппетит; норэпинефрин замедляет выделение желудочного сока, и многие другие гормоны.
Поведінка — це набір дій, реакцій на середовище (подразники) свідоме та несвідоме.
Поведінка людини біологічними соціальними чинниками. Біологічну основу поведінки складають інстинкти, наприклад, інстинкти самозбереження, розмноження, турбота про потомство.
Такі особливості поведінки, як емоційність, агресивність, прагнення до успіху, любов, і тому подібне мають біологічну природу.
У сучасному суспільстві поведінка людини багато в чому визначається соціальними чинниками; людина дотримується певних поведінкових норм. Успіх людини визначається умінням дотримуватись певних поведінкових норм.
Пошукова поведінка відрізняється винятковою різноманітністю і залежить від особливостей екології і біології виду. Спільним для тварин є підвищення чутливості до харчових подразників. У одноклітинних організмів, личинок комах вона проявляється у вигляді позитивного таксису, по відношенню до хімічних подразників.
Тварини виявляють вибірковість по відношенню до їжі. Вона може проявлятися у вигляді суворої спеціалізації, як у Rostrhamus sociabilis, що харчується лише слизняками, або у вигляді харчової переваги, за наявності якої тварина, якщо у неї є вибір, віддає перевагу певному харчовому об'єкту. Екологи визначають харчову перевагу як перевищення певного харчового об'єкта в раціоні над його вмістом в середовищі. Часто тварини прагнуть підтримувати різноманітність харчового раціону (Збалансована перевага).