Особенности скелета человека, связанные с прямохождением и трудовой деятельностью. Человека характеризует вертикальное положение тела, опирающегося только на нижние конечности. Позвоночник взрослого человека имеет изгибы. Во время быстрых, резких движений изгибы пружинят и смягчают толчки. У млекопитающих животных, которые опираются на четыре конечности, позвоночник таких изгибов не имеет.
Грудная клетка человека в связи с прямохождением расширена в стороны. У млекопитающих животных она сжата с боков.
Одна из самых характерных черт скелета человека - это строение руки, ставшей органом труда. Кости пальцев подвижны. Самый подвижный, большой палец, хорошо развитый у человека, располагается напротив всех остальных, что важно для различных видов работы - от колки дров, требующей сильных размашистых движений, до сборки ручных часов, которая связана с тонкими и точными движениями пальцев.
В связи с вертикальным положением тела человека пояс его нижних конечностей очень широк и имеет вид чаши. Он служит опорой для внутренних органов брюшной полости. У млекопитающих животных таз значительно уже, чем у человека.
Массивные кости нижних конечностей человека толще и прочнее костей рук, так как ноги несут на себе всю тяжесть тела. Сводчатая стопа человека при ходьбе, беге, прыжках пружинит, смягчает толчки.
В скелете головы человека мозговой отдел черепа преобладает над лицевым. Это связано с большим развитием головного мозга человека. Почитать можно здесь (уберите все пробелы) : http://liceum. secna. ru/bl/projects/ barnaul2007/ borovkov/s_oporn_skelet.html Источник: http://www.alleng.ru/d/bio/bio9-02.htm
Сталий розвиток – багаторівневе поняття. Його індивідуальний рівень
виходить з того, що будь-які зміни довкілля спричинені діяльністю окремої людини.
Потрібні радикальні зміни індивідуальної свідомості кожної людини щодо
можливих наслідків своєї особистої діяльності. Будь-яка глобальна проблема
людства обов'язково має і свій «індивідуальний вимір».
Локальний рівень проблеми сталого розвитку зумовлений колективним характером
життєдіяльності. Збалансовані взаємини господарства і природи акцентуються
на рівні локальних соціальних інтеграцій – поселень, підприємств. Саме
на цьому рівні формується екологічне підприємництво, екологічні інвестиції.
Національний і глобальний рівні інтегрують індивідуальні, групові й загальнолюдські
аспекти сталого розвитку. Взаємодія населення – господарства –
природи потребує певної регламентації й управління на національному і глобальному
рівнях. Тому Порядок денний на ХХІ ст. названий «основним законом
планети Земля», «кодексом поведінки держав».
Життєва сталість залежить від прийняття людьми зобов'язань пошуку балансу
у відносинах з іншими людьми і з природою, керуючись правилами такі,
що люди повинні ділитися один з одним життєвими благами і піклуватися про
Землю. Людство повинне брати від природи не більш того, що вона може створити.
Це означає прийняття такого життєвого стилю і такого шляху розвитку,
що поважають природу і діють у рамках її обмежень. Це може бути зроблене
без відмови від численних вигод, що приносить сучасна технології, забезпечуючи
функціонування технологій в рамках зазначених обмежень.
15
Принципи сталого розвитку взаємозалежні і взаємопідтримувані. З представлених
нижче принципів, перший – основний, як той, що забезпечує етичну
базу для інших.
Основними принципами сталого розвитку є:
− повага і турбота до всіх живих співтовариств;
− поліпшення якості людського життя;
− збереження життєздатності і розмаїтості Землі;
− забезпечення сталого використання відновлюваних ресурсів;
− мінімізація виснаження невідновлюваних ресурсів;
− зміна індивідуальних позицій і діяльності.
Отже, можна зробити висновок, що для того, щоб дотримуватися принципів
концепції сталого розвитку, реалізувати її, необхідно розпочати з найскладнішого,
на мою думку, рівня, а саме – індивідуального. Кожній людині
необхідно змінити «споживацьке» ставлення, почати думати про навколишнє
середовище, людей навколо та майбутні покоління. Адже досягти спільної мети
можна лише за умови об’єднання зусиль всіх людей, які мають усвідомити загрозу
для подальшого життя на Землі, а відтак докорінно змінити, перш за все,
свій світогляд та свої дії.