рипускається, що пращуром одомашненої форми є Cavia tschudii — кавія гірська або Cavia aperea — кавія бразильська. Вперше ці види були приручені близько 5000 р. до н. е. гірськими племенами Андів, які їх вирощували для їжі. Про це свідчать знахідки природних мумій свинок та залишки в культурному шарі. Кавії свійські відомі тільки одомашненими, в природних умовах вид невідомий за винятком здичавілих. В ході селекції ці тварини набули збільшених розмірів та плодовитості, зменшилася агресивність, зросла схильність до життя в групах. Індіанці тримали морських свинок в домашніх загонах, складених з каменів. Типове житло дозволяло тримати до 20 особин, з яких добувалося до 5 кг м'яса на місяць.
Відомо, що за 2500 років до н. е. морські свинки використовувалися в жертвоприношеннях. Іспанські конкістадори зауважували важливе значення кавій для харчування і обрядів індіанців.
До Європи морська свинка потрапила через океан з Північної Америки в XVI столітті. Вид був описаний як «Cavia porcellus», що дослівно означає «кавія порося». Одразу стали використовуватися як домашні улюбленці, рідше для їжі.
У наш час мурчаки передусім слугують хатніми і лабораторними тваринами. Виведено велику кількість порід, що здебільшого різняться шерстю. В їжу продовжують вживатися нащадками корінних народів Андів[2].
Объяснение:
