Гриби-паразити – це група грибів, які живляться за рахунок поживних речовин живих організмів, спричиняючи в них хвороби. Це збірна група, яка поєднує нижчі (наприклад, картопляний гриб) і вищі (трутовики на стовбурах дерев) гриби.
Особливості грибів-паразитів. Одні гриби-паразити пристосовані жити на поверхні, а інші, яких серед грибів більшість, – у тілі свого хазяїна. Крихітна спора гриба розростається й утворює нитки, що обплітають тканини, проникають у клітини. Гриб починає використовувати речовини клітин, спричинюючи, врешті-решт, їх відмирання. Паразитичними грибами можна заразитися багатьма паразити, які проникають в організм через поранені місця (після пошкодження комахами, градом, морозом). Спочатку вони розвиваються на пошкоджених місцях, а згодом поширюються в навколишні здорові тканини і живляться вмістом живих клітин (трутовики). Існує група грибів, які можуть виділяти отруйні речовини і вбивають клітини, а потім вже живляться їхнім вмістом (опеньки). Є паразити, спори яких проникають в організм рослини через продихи листків, корені, маточку тощо. Гриби-паразити здатні дуже швидко розмножуватися, утворюючи величезну кількість спор. Тому хвороби, які вони спричинюють, дуже швидко поширюються в природі. Поширення спор може здійснюватися різними Так, є гриби, які вистрілюють свої спори на мух, що пролітають повз них. Спора проростає і утворює грибницю, яка всмоктує все необхідне для грибного життя. Через 2-3 дні муха гине, а гриб знову полює. А спори водяних грибів можуть навіть плавати, маючи для цього джгутики. Отже, гриби- паразити існують на поверхні та всередині живих організмів, у них різноманітн поширення, вони утворюють величезну кількість спор та ін.
Объяснение:
1) зону нормальної життєдіяльності (оптимум) - значення чинника, що є найсприятливішими для життєдіяльності організмів і за яких гаються ріст й розмноження. Кількісно вона охоплює діапазон від нижнього песимуму (екологічного мінімуму) до верхнього песимуму (екологічного максимуму);2) зону пригнічення (зони песимуму, стресові зони) - значення чинника, за яких організми зберігають життєдіяльність, але не ростуть і не розмножуються; що більше значення чинника відхиляється від оптимальних, то сильніше пригнічується життєдіяльність особин;
3) зону екологічної валентності (діапазон витривалості, межі витривалості) - діапазон мінливості чинника, в межах якого можлива нормальна життєдіяльність. Розрізняють верхню й нижню межі витривалості.
Іл. 59. Схема дії екологічного чинника
Екологічна валентність різних видів може значно різнитися. Так, північні олені витримують коливання температури повітря від -55 °С до +30 °С, а тропічні корали гинуть вже в разі зміни температури на 5 - 6 °С.
Отже, ЕКОЛОГІЧНА ВАЛЕНТНІСТЬ (екологічна толерантність) - здатність організмів витримувати певну амплітуду коливань екологічних чинників.
Хеликаза, скорее всего:)