Вважається, що в гіпотетичного предка молюсків покрив був представлений протоперінотумом — кутикулою з арагонітовими спікулами. Подібна будова покрову притаманна представникам класів Caudofoveata і Solenogastres. Проте у всіх класів молюсків, окрім Caudofoveata, з'являється війкова плазівна поверхня — нога (за цією ознакою їх об'єднують у групу Adenopoda). У Solenogastres нога представлена педальною борозною. Панцирні також мають кутикулярний покрив, але тільки на латеральних поверхнях — перинатальних складках. Дорсальна ж поверхня прикрита вісьмома пластинками черепашки.
Мінерально-органічна черепашка є характерною ознакою молюсків, яка в типових випадках вкриває все тіло молюска і виконує захисну функцію. Черепашка може бути суцільною чи складатися з кількох частин. У деяких груп черепашка повністю чи частково редукована. Як правило, черепашка молюсків складається з трьох шарів: зовнішнього конхіолінового (периостракума), складеного з органічної речовини — конхіоліну; середнього призматичного (остракума), до складу якого входить карбонат кальцію у вигляді призматичних кристалів, розташованих перпендикулярно до поверхні черепашки; внутрішнього перламутрового (гіпостракума), що складається із тонких пластинчатих кристалів карбонату кальцію, розташованих паралельно до поверхні черепашки. Черепашка утворюється завдяки секреторній діяльності епітелію краю мантії.
У представників групи Conchifera, що включає класи Черевоногі, Головоногі, Двостулкові, Лопатоногі та Моноплакофори, кутикулярний покрив відсутній, а черепашка складається з однієї пластинки. Під черепашкою лежить мантія — складка шкіри, яка вільно звисає по боках тулуба й огортає його основу. Між тулубом і мантією залишається мантійна порожнина, у якій місяться органи дихання — зябра або легені, слинні залози, органи хімічного чуття.
Клубень – вегетативный орган, который образуется на конце подземного стебля, – столона. О вегетативном происхождении клубня свидетельствует наличие на молодом клубне недоразвитых листочков в виде чешуек. После их отмирания на поверхности клубня остаются дугообразные рубцы – бровки, в пазухах которых размещаются три почки. Бровки вместе с почками называют летками. Они бывают глубокими – при залегании почек в углублениях клубня, неглубокими – с размещением почек почти на уровне с поверхностью клубня и поверхностными, когда почки выступают над поверхностью клубня, образовывая горб. Летки размещаются на клубнях по спирали. Количество их на клубнях среднего размера – 6-12, на больших – до 15-20. Менее всего летков в нижней части клубня, больше всего – в верхней. Жизне почек в летке неодинакова, наивысшая – у средней почки. При посадке клубней или когда их проращивают перед посадкой, прорастают не все почки, а лишь их третья-четвертая части, в основном те, которые содержатся ‘на верхушке клубня. Побеги, которые образуются из почек клубней, бывают световыми, полуэтиолированными и этиолированными. Световые побеги появляются на клубнях, которые прорастают на дневном свете. В зависимости от сорта они могут быть зелеными, красно-фиолетовыми, сине-фиолетовыми или синими. Этиолированные побеги образуют клубни, которые прорастают в темноте. Расцветка их белая или желто-белая. Полуэтиолированные побеги бывают у клубней, которые прорастают при недостаточном дневном освещении. Они бывают сине-фиолетовыми или красно-фиолетовыми. На поверхности клубня есть много чечевичек – небольших светлых отверстий, через которые осуществляются дыхание и транспирация воды. Нижняя часть клубня называется пуповиной (основой, столонным углублением) или впадиной, которой клубень соединяется со столоном; противоположная от нее – верхняя часть, или верхушка клубня с верхушечной почкой. По форме клубня бывают округлыми, овальными или удлиненными. У округлых клубней во всех направлениях размеры почти одинаковы, в овальных – одно из направлений превышает другие в 1,5 раза, в удлиненных – в 2 раза и больше. Есть сорта с промежуточной формой клубней – яйцеобразной, плоскоовальной, бочкообразной и др. Покрыты клубни гладкой и блестящей шкуркой. Расцветка мякоти клубней разная: белая, желтая, светло-розовая, иногда красная, синяя. Поверхность клубней также имеет разную расцветку: белая, розовая, красная, сине-фиолетовая и т.д.
Вважається, що в гіпотетичного предка молюсків покрив був представлений протоперінотумом — кутикулою з арагонітовими спікулами. Подібна будова покрову притаманна представникам класів Caudofoveata і Solenogastres. Проте у всіх класів молюсків, окрім Caudofoveata, з'являється війкова плазівна поверхня — нога (за цією ознакою їх об'єднують у групу Adenopoda). У Solenogastres нога представлена педальною борозною. Панцирні також мають кутикулярний покрив, але тільки на латеральних поверхнях — перинатальних складках. Дорсальна ж поверхня прикрита вісьмома пластинками черепашки.
Мінерально-органічна черепашка є характерною ознакою молюсків, яка в типових випадках вкриває все тіло молюска і виконує захисну функцію. Черепашка може бути суцільною чи складатися з кількох частин. У деяких груп черепашка повністю чи частково редукована. Як правило, черепашка молюсків складається з трьох шарів: зовнішнього конхіолінового (периостракума), складеного з органічної речовини — конхіоліну; середнього призматичного (остракума), до складу якого входить карбонат кальцію у вигляді призматичних кристалів, розташованих перпендикулярно до поверхні черепашки; внутрішнього перламутрового (гіпостракума), що складається із тонких пластинчатих кристалів карбонату кальцію, розташованих паралельно до поверхні черепашки. Черепашка утворюється завдяки секреторній діяльності епітелію краю мантії.
У представників групи Conchifera, що включає класи Черевоногі, Головоногі, Двостулкові, Лопатоногі та Моноплакофори, кутикулярний покрив відсутній, а черепашка складається з однієї пластинки. Під черепашкою лежить мантія — складка шкіри, яка вільно звисає по боках тулуба й огортає його основу. Між тулубом і мантією залишається мантійна порожнина, у якій місяться органи дихання — зябра або легені, слинні залози, органи хімічного чуття.