Мітохондрія (від грец. μιτος або mitos — «нитка» та κουδριον або khondrion — «гранула») — двомембранна органела, наявна у більшості клітин еукаріот[1]. Мітохондрії іноді називають «клітинними електростанціями», тому що вони перетворюють молекули поживних речовин на енергію у формі АТФ через процес відомий як окисне фосфорилювання. Типова еукаріотична клітина містить близько 2 тис. мітохондрій, які займають приблизно одну п'яту її повного об'єму[джерело?]. Мітохондрії містять так звану мітохондріальну ДНК, незалежну від ДНК, розташованої у ядрі клітини. Відповідно до загальноприйнятої ендосимбіотичної теорії, мітохондрії походять від клітин прокаріот, родичів сучасних протеобактерій, які було захоплено іншими клітинами.
в
1)Интерфазы митоза и мейоза одинаковы, там происходит подготовка клетки к делению, в s-фазе интерфазы происходит удвоение количества хромосом
2)В профазе мейоза происходит конъюгация ("склеивание" хромосом) и кроссинговер (обмен участками хромосом), в профазе митоза такие процессы отсутствуют
3) В метафазе митоза и мейоза хромосомы встраиваются по экватору клетки, образуя метафазную пластинку. Отличие тут состоит в том, что в мейозе по экватору выстраиваяются целые биваленты (те самые "слипшиеся" хромосомы)
4)В анафазе мейоза нити веретена деления растягивают целые хромосомы к полюсам клетки, а не хроматиды, как в митозе. Это происходит потому, что центромера не делится
5)В телофазе митоза образуются две дочерние клетки с таким же набором хромосом, как у материнской клетки (диплоидный). В телофазе I деления мейоза образуются две клетки с гаплоидным (половинным) набором хромосом.
2 деление мейоза соответствует митозу.
2 задание
хроматидой называют структурный элемент хромосомы, формирующийся в интерфазе ядра клетки в результате удвоения хромосом.
это понятие используется, пока центромеры остаются в контакте. после разделения хромосом в ходе анафазы митоза или мейоза нити называют дочерними хромосомами.
Будова рослинного організму.
Тканини багатоклітинних рослин: твірна (меристема), покривна (епідерма (шкірка), корок), основна (запасаюча, повітроносна, асиміляційна), механічна, провідна, їхня будова і функції. Ксилема. Флоема. Судинно-волокнистий пучок.
Вегетативні органи рослин.
Корінь та його функції. Види кореня. Коренева система та її типи (стрижнева, мичкувата). Зони кореня та їх функції. Будова кореня. Видозміни кореня (коренеплоди, бульбокорені, дихальні, опорні, чіпкі, повітряні, корені – присоски), їх біологічне значення. Поняття пікірування.
Пагін та його функції. Будова пагона. Галуження пагона: значення та типи (дихотомічне, моноподіальне, симподіальне). Видозміни пагона (підземні та надземні); видовження та укорочення.
Стебло та його функції. Внутрішня будова дерев’янистого стебла.
Листок його будова та функції. Видозміни листа. Листопад. Брунька – зачаток пагона. Будова бруньки. Різновид бруньок за розташування на пагоні (верхівкова та бічна), за будовою (вегетативні та генеративні).
Генеративні органи покритонасінних рослин: (квітка, насінина, плід).
Объяснение: