Кісткова тканина – це спеціалізований тип сполучної тканини,
особливістю якої є високий ступінь мінералізації міжклітинної речовини (до
70% неорганічних сполук, серед яких найбільше солей кальцію – гідрооксиапатитів).
Кісткову тканину складають клітини (остеобласти, остеоцити,
остеокласти) та міжклітинна речовина (осеїнові волокна і осеомукоїд).
Остеобласти – молоді, малодиференційовані клітини, за рахунок яких
утворюється кісткова тканина. Вони розташовуються у місцях новоутворення
тканини, а у дорослому організмі – в окісті та місцях регенерації кістки.
Остеобласти мають неправильну полігональну форму, одне ядро, гранулярну
ендоплазматичну сітку і комплекс Гольджі, що синтезують глікопротеїни та
протеоглікани осеомукоїду.
Остеоцити – це основні високодиференційовані клітини кісткової
тканини, що розвиваються з остеобластів. Вони мають подовгасту форму,
відростки, лежать у кісткових порожнинах (лакунах), що повторюють форму
клітини. Від порожнини відходять кісткові канальці, які анастомозують між
собою і містять відростки остеоцитів. По цих канальцях відбуваються
обмінні процеси між остеоцитами і судинами через тканинну рідину.
Остеоцити підтримують нормальний стан міжклітинної речовини (кісткового
матриксу), але рівень синтетичних процесів у них нижчий порівняно з
остеобластами.
Остеокласти – це великі багатоядерні клітини з мікроворсинками у
вигляді гофрованої облямівки. Вони беруть участь у руйнуванні і
розсмоктуванні кісткової тканини з утворенням навколо них кісткових
порожнин. Остеокласт є спеціалізованим макрофагом, попередником якого
може бути моноцит крові.
Рис. 1. Клітини кісткової тканини
Функції кісткових тканин:
1. Опорно-механічна функція – формує скелет організму, який відіграє
роль опори і переміщення тіла у Захисна функція – завдяки значній міцності кісток скелета
забезпечується захист внутрішніх органів і тканин від пошкоджень.
3. Депо мінеральних речовин – кальцію, фосфору та інших хімічних
елементів.
Улитка отрывает от поверхности именно тот участок ноги, через который проходит эта мускульная волна. Вот как раз это мускульное движение и толкает улитку вперёд без использования слизи. Вот поэтому движение улиток и гусениц так похожи: у обоих отделившаяся от поверхности часть тела уменьшает трение и тем самым облегчает перемещение. Учёные, вовремя эксперимента, применяли специальный деформируемый гель, по которому и ползли улитки.
Зная силу, прилагаемую к гелю, чтобы деформировать его, и оценивались показатели улиток. Но слизь улиток не остаётся без применения — при движении по вертикальной поверхности и особенно вниз головой. Как раз тут слизь выполняет функцию клея, который изменяется от менее до более прочного.
С6Н12О6 + 38Н3РО4 + 38АДФ + 5О2 = 38АТФ + 6СО2 + 42Н2О
180 - 3724
90 - х
х = 1862 г фосфорной кислоты или 19 моль
180 - 112
90 - х
х = 56 л
Объяснение: