ЗЕМНОВОДНІ, АБО АМФІБІЇ (AMPHIBIA) Земноводні, або амфібії (Amphibia), своїм походженням пов’язані з рибами, але водночас вони є першими хребетними тваринами, що освоїли наземні екосистеми. У самій назві цих тварин вказано на б їхнього існування: у перекладі з давньогрецької – амфібії – це ті, що живуть подвійним життям (amphi – подвійний, bios – життя), тобто і на суходолі, і у воді. Вивчення земноводних здійснює спеціальна галузь біології – батрахологія (від грецького batraсhos – голий гад та logos – вчення). Перші земноводні з’явилися на Землі приблизно 300–350 млн років тому, наприкінці девонського періоду палеозойської ери. Предками всіх сучасних земноводних були іхтіостеги – вимерлі тварини, що походять від давніх китичноперих риб. За зовнішнім виглядом вони нагадували сучасних хвостатих земноводних. Вихід на суходіл потребував надзвичайно складних перебудов організму. По-перше – перебудови і посилення скелету кінцівок та їхніх поясів, що необхідно для підтримання тіла та пересування на суходолі, в умовах посиленої порівняно із водним середовищем гравітації. По-друге – появи легенів (хоча й досить примітивних), необхідних для забезпечення газообміну та кардинальних змін у кровоносній системі: виникає друге коло кровообігу, з’являється трикамерне серце. Але газообмін у амфібій значною мірою відбувається і через шкіру.
1. Заразное заболевание человека и животных, вызываемое микробом. В естественных условиях это болезнь диких грызунов (крыс, мышей, сусликов, песчанок) и распространяется блохами.
2. Лишайники, имеющие вид пластинок различной окраски, достигая в диаметре 10-12 см.
4. Гриб-паразит, грибница которого пронизывает ткани всего злакового растения. Поражённое растение покрывается пятнами оранжевого цвета.
5. Вегетативное тело грибов, состоящее из тонких ветвящихся нитей (гиф).
6. Плесневый гриб, имеющий грибницу с перегородками. Из него получают антибиотик, широко используемый в медицине.
7. Лишайники, имеющие вид серых или зеленоватых разветвленных кустиков. Ягель, растущий в тундре, служит кормом для оленей.
8. Заболевания людей и животных, вызываемые паразитическими грибками. У людей чаще всего встречаются грибковые заболевания кожи, волос и ногтей.
9. Гриб, поселяющийся на деревьях и пнях и приносящий большой вред лесному хозяйству.
10. Плесневый гриб, поселяющийся на пищевых продуктах в виде пушистого белого налёта, который через некоторое время чернеет.
11. Микроскопически мелкие одноклеточные безъядерные организмы.
12. Одно из царств живых организмов, у которых имеются признаки как растений (неподвижность, наличие клеточных стенок, питание путём всасывания, неограниченный верхушечный рост), так и животных (питание готовыми органическими веществами, отсутствие хлорофилла, наличие хитина в клеточных стенках, запас углеводов в форме гликогена).
13. Гриб-паразит, поселяющийся на злаковых растениях (пшеница, рожь, овёс) и питающийся их соками. Колосья злаков, наполняются чёрными мелкими спорами и имеют вид обгорелых или обугленных.
14. Организмы, образованные симбиозом гриба и водоросли.
Земноводні, або амфібії (Amphibia), своїм походженням пов’язані з рибами, але водночас вони є першими хребетними тваринами, що освоїли наземні екосистеми. У самій назві цих тварин вказано на б їхнього існування: у перекладі з давньогрецької – амфібії – це ті, що живуть подвійним життям (amphi – подвійний, bios – життя), тобто і на суходолі, і у воді. Вивчення земноводних здійснює спеціальна галузь біології – батрахологія (від грецького batraсhos – голий гад та logos – вчення).
Перші земноводні з’явилися на Землі приблизно 300–350 млн років тому, наприкінці девонського періоду палеозойської ери. Предками всіх сучасних земноводних були іхтіостеги – вимерлі тварини, що походять від давніх китичноперих риб. За зовнішнім виглядом вони нагадували сучасних хвостатих земноводних.
Вихід на суходіл потребував надзвичайно складних перебудов організму. По-перше – перебудови і посилення скелету кінцівок та їхніх поясів, що необхідно для підтримання тіла та пересування на суходолі, в умовах посиленої порівняно із водним середовищем гравітації.
По-друге – появи легенів (хоча й досить примітивних), необхідних для забезпечення газообміну та кардинальних змін у кровоносній системі: виникає друге коло кровообігу, з’являється трикамерне серце. Але газообмін у амфібій значною мірою відбувається і через шкіру.