иРНК ГУАЦЦЦУЦУАУА
ДНК ЦАТГГГАГАТАТ
Изучение генетики, селекции на современном этапе невозможно без
знания основ цитологии.
Цитология – это биологическая наука, изучающая строение, функ-
ции, рост, развитие и жизнедеятельность клетки в целом и ее основных
компонентов в отдельности.
В настоящее время знания о клетке в значительной степени расши-
рились и углубились, поэтому и цитология представляет собой многогран-
ную науку, позволяющую разрешать важнейшие проблемы биологии
(строения клетки и ее отдельных компонентов, функций клетки и ее струк-
тур, обмена веществ; наиболее важная проблема – это изучение наследст-
венности, проблема изменения клетки под влиянием внешних факторов,
онтогенеза и филогенеза клетки и другие).
Знание цитологических методов позволяют успешнее разрешать во-
просы изучения комбинативной изменчивости, полиплоидов, отличить ис-
тинный гибрид от химеры, установить степень и дозу влияния физических
и химических мутагенов на возникновение полезных мутаций
ет решению многих других важных задач, связанных с изучением таких
дисциплин, как генетика и селекция.
Так как основным предметом цитологии является клетка, представ-
ляющая собой микроскопическую величину, а ее многие органеллы отно-
сятся к субмикроскопическим величинам, основным методом ее изучения
является оптическая и электронная микроскопия. Метод оптической мик-
роскопии является самым старым, но до сих пор не потерявшим своего
значения и применения. Без микроскопов немыслимо изучить цитологиче-
ские и эмбриологические объекты.
В настоящее время в нашей стране производятся первоклассные, от-
вечающие требованиям мировых стандартов различные типы и марки со-
временных микроскопов. ЕСЛИ ЭТО НЕ ТО ТО НЕ УДАЛЯЙТЕ Я СТОРАЛСЯ)))
Гриби́ (лат. Fungi) — царство еукаріотичних безхлорофільних гетеротрофних організмів, які живляться переважно осмотрофно, і більшість з яких здатні розмножуватись за до спор (хоча деякі втратили цю можливість і розмножуються вегетативно). Більшість з них протягом всього життя або на певних стадіях розвитку мають міцеліальну будову, а деякі — дріжджі — одноклітинні. Сьогодні описано приблизно 70 тис. видів грибів[2], проте їх очікуване різноманіття, за оцінками різних авторів, становить від 300 тис. до 1,5 млн видів[3][4].
Хоча гриби переважно ростуть в ґрунтах, вони також поширені в більшості типів біотопів — морях, континентальних водоймах. Вони розвиваються на різноманітних природних субстратах рослинного та тваринного походження, на штучних матеріалах, створених людиною. Серед грибів відомі сапротрофи, симбіонти та паразити рослин та тварин, зокрема людини. Плодові тіла (спорокарпи) деяких грибів вживають у їжу: білий гриб, печериця, лисички, сироїжка, грифола, трюфель тощо.
Щодо систематики грибів, то досі точаться запеклі суперечки в колі фахівців, які пропонують різні підходи — від морфологічного до генетичного. Відповідно системи грибів у різних мікологічних шкіл виходять суттєво відмінними. Остаточної — такої, яка б задовольняла всі сторони дискусії, на сьогодні не існує. Науковці досягли єдності лише в одному питанні — це на розподілі грибів на власне гриби та грибоподібні організми. За прийнятою в Україні системою гриби поділяють на 10 відділів: Акразіомікотові слизовики (Acrasiomycota), Міксомікотові слизовики (Myxomycota), Оомікотові гриби (Oomycota), Лабіринтуломікотові гриби (Labyrinthulomycota), Гіфохітриомікотові гриби (Hyphochytriomycota), Плазмодіофоромікотові слизовики (Plasmodiophoromycota), Хітридіомікотові гриби (Chytridiomycota), Зигомікотові гриби (Zygomycota), Аскомікотові гриби (Ascomycota), Базидієві гриби (Basidiomycota) та несистематизовану групу Анаморфних грибів (Deuteromycetes) і групу Ліхенізовані гриби, або Лишайники (Lichenes)[5]
У побуті грибом часто називають спорокарп (плодове тіло) вищих грибів, що має ніжку і спороносну шапку з радіальними пластинами чи трубками. Також у побуті вживають назву грибок для позначення мікроскопічних пліснявих грибів. Обидві ці назви некоректні з наукового погляду й не відповідають науковому визначенню цієї групи біоти.
Объяснение:
