Відповідь:
Пояснення:
Фізіологія
Репаративна регенерація може бути типовою — гомоморфоз і атиповою — гетероморфоз. При гомоморфозі відновлюється такий же орган, як і втрачений. При гетероморфозі відновлювані органи відрізняються від типових. Відновлення втрачених органів здійснюється шляхом епіморфозу, морфалаксису і ендоморфозу.[1]
Епіморфоз — відростання втраченого органа від поверхні рани. Процес регенерації при цьому починається із лізису тканин, які прилягають до рани та інтенсивного розмноження клітин, із яких утворюється регенераційний зачаток. Подальше розмноження клітин приводить до збільшення зачатка, а диференціювання клітин — до формування органа. Закривання ран при епіморфозі є рубцювання. Відростання хвоста у ящірки або ноги у тритона — це епіморфоз.
Морфалаксис — викликає перегрупування частини організму, яка залишилась. Ця форма регенерації часто пов'язана з подальшим значним розростанням частини, яка залишилась і завершується утворенням із цього матеріалу цілого організму або окремого органу. Нова особина або відновлений орган спочатку менші вихідної форми, а з часом збільшується. Регенерація планарії, гідри, ноги таргана — це морфалаксис.
Ендоморфоз або регенераційна гіпертрофія відбувається всередині органа. При цьому відновлюється не форма, а маса органа. Регенерація за типом ендоморфозу починається із загоювання ран, а потім відбувається збільшення частини органа, яка залишилась. Регенерація внутрішніх органів (печінки, селезінки, підшлункової залози) іде за типом ендоморфозу. Особливо швидко регенерує печінка. За дослідженнями у щурів при видаленні 2\3 частин печінки, через 2 тижні вона досягає вже нормальних розмірів.
Самым удачным примером живых фильтров являются двустворчатые моллюски. По своему типу питания они фильтраторы. Моллюски втягивают воду через щель в раковине, фильтруют питательные вещества, которые оседают на жевательные пластинки (рот) из которого далее в нижележащие отделы пищеварительной системы. Подобным образом питается также и кит, фильтруя окружающую воду через китовый ус и поглощая мелких жителей моря (в основном планктон).
Ещё одним хорошим примером живых фильтров являются жабры разнообразных морских обитателей. они работают по принципу химико-физической диффузии, абсорбируя из попадающей в жабры водных обитателей растворённый в воде кислород.
Такой тип фильтров очень удобно применять на разнообразных производствах, для того, чтобы очистить выбрасываемый в атмосферу воздух от разнообразных тяжёлых химических примесей, плотность которых отличается от нормальной плотности газов, входящих в состав воздуха. Единственное, что плохо в таких фильтрах - они не годяться для фильтрации углекислого газа, поскольку он в достаточно крупных объемах присутствует в атмосфере.
Ещё один тип фильтров, присутствующий практически в каждом животном организме - это фильтры в выделительных системах. Например, клубочки почек, расположенных в организмах у млекопитающих, работают по градиенту концентрации, вытягивая за положительно заряженными ионами натрия излишки воды и вредных для организма веществ.