Объяснение:
Одноклітинні еукаріоти. Організми цієї групи можуть бути одно- або багатоядерними. У цитоплазмі одноклітинних еукаріотів містяться дво- та одномембранні органели. За живлення ці організми поділяють на автотрофи (одноклітинні водорості), гетеротрофи (амеби, інфузорії), що поглинають їжу за до піноцитозу або фагоцитозу, та міксотрофи — організми зі змішаним типом живлення (Евглена зелена б живлення зумовлює відмінності в будові клітин цих організмів. Фототрофи містять хлоропласти, можуть мати вакуолі з клітинним соком.снують такі організми, складовими клітин яких є скоротливі й травні вакуолі (згадайте їхні функції). Чимало організмів здатні до активного руху, що здійснюється, наприклад, за до псевдоподій, джгутиків, війок. Одноклітинні еукаріоти можуть розмножуватися нестатевим поділом навпіл, брунькуванням тощо, а також статевим Для пристосування до несприятливих умов вони утворюють спори або цисти. Одноклітинні еукаріоти можуть реагувати на зміни навколишнього середовища, реакції в них відбуваються у вигляді таксисів.
Рослини. Ви вже знаєте, що рослини належать до еукаріотичних організмів. Нагадаємо особливості, що відрізняють клітини рослин від клітин інших багатоклітинних еукаріотів. Клітинна стінка містить полісахариди, насамперед целюлозу. У цитоплазмі клітин є вакуоля з клітинним соком. Резервною речовиною є крохмаль. Для рослинних клітин характерною ознакою є наявність пластид. Одні з них - хлоропласти - містять хлорофіл. Завдяки наявності цього пігменту в рослинах відбувається фотосинтез.
Тіла більшості рослин сформовані тканинами, що містять клітини різних типів. Виокремлюють кілька типів рослинних тканин. Клітини твірних тканин (меристема) перетворюються на клітини всіх інших тканин. Покривні тканини (епідерма, корок) захищають інші тканини від негативного впливу зовнішнього середовища й забезпечують зв’язок з ним. Провідні тканини (флоема й ксилема) відповідають за транспортування речовин в організмі. Клітини механічних тканин виконують опорну функцію. Основні тканини розташовані між іншими тканинами. Серед них - асиміляційна, що забезпечує фотосинтез.
Таблица. Сравнение безусловных и условных рефлексов
Признаки сравнения
Безусловные рефлексы
Условные рефлексы
Передача по наследству
Врожденные, передаются от родителей потомкам
Приобретенные организмом в течение жизни, по наследству не передаются
Видовая специфичность
Видовые
Индивидуальные
Раздражитель
Осуществляются в ответ на безусловный раздражитель
Осуществляются в ответ на любое воспринимаемое организмом раздражение; формируются на базе безусловных рефлексов
Значение в жизни
Жизнь без них, как правило, невозможна
выживанию организма в постоянно меняющихся условиях среды
Длительность существования рефлекторной дуги
Имеют готовые и постоянные рефлекторные дуги
Не имеют готовых и постоянных рефлекторных дуг; их дуги временны и формируются при определенных условиях
Центры рефлексов
Осуществляются на уровне спинного мозга, ствола мозга и подкорковых ядер, т.е. рефлекторные дуги проходят через нижние этажи ЦНС
Осуществляются за счет деятельности коры головного мозга, т.е. рефлекторные дуги проходят через кору полушарий большого мозга
Объяснение:
Земноводні, або амфібії (Amphibia), своїм походженням пов’язані з рибами, але водночас вони є першими хребетними тваринами, що освоїли наземні екосистеми. У самій назві цих тварин вказано на б їхнього існування: у перекладі з давньогрецької – амфібії – це ті, що живуть подвійним життям (amphi – подвійний, bios – життя), тобто і на суходолі, і у воді. Вивчення земноводних здійснює спеціальна галузь біології – батрахологія (від грецького batraсhos – голий гад та logos – вчення).
Перші земноводні з’явилися на Землі приблизно 300–350 млн років тому, наприкінці девонського періоду палеозойської ери. Предками всіх сучасних земноводних були іхтіостеги – вимерлі тварини, що походять від давніх китичноперих риб. За зовнішнім виглядом вони нагадували сучасних хвостатих земноводних.
Вихід на суходіл потребував надзвичайно складних перебудов організму.
По-перше – перебудови і посилення скелету кінцівок та їхніх поясів, що необхідно для підтримання тіла та пересування на суходолі, в умовах посиленої порівняно із водним середовищем гравітації.
По-друге – появи легенів (хоча й досить примітивних), необхідних для забезпечення газообміну та кардинальних змін у кровоносній системі: виникає друге коло кровообігу, з’являється трикамерне серце. Але газообмін у амфібій значною мірою відбувається і через шкіру.
Перераховані особливості дозволили земноводним заселити всі материки Земної кулі, крім Антарктиди. Вони виживають навіть в умовах пустелі Сахари та вічної мерзлоти Якутії. Але, звичайно, найбільшого різноманіття та чисельності земноводні досягають у тропічних та екваторіальних широтах.
Земноводні мають унікальну серед хребетних тварин особливість – стадію личинки, що може жити самостійно. При цьому слід вказати, що личинки хвостатих земноводних у більшості випадків відрізняються від своїх батьків наявністю зовнішніх зябер. Личинки ж безхвостих земноводних, або пуголовки, не схожі з батьківськими особинами не лише ззовні, але й за життя. Так, вони дихають за до зябер, тоді як дорослі – за до легенів та шкіри. Личинки мають хвіст, за до якого вони плавають, а в дорослих хвіст відсутній. Дуже важливе значення має також те, що на різних стадіях свого розвитку земноводні живляться абсолютно різною їжею: пуголовки – вегетаріанці, тоді, як їхні батьки – хижаки, що полюють лише на інших тварин: комах, червів, молюсків, рибу та навіть дрібних пташок, гризунів та інших амфібій. Вважається, що таким чином амфібії уникають конкуренції між дорослими та личинками. В процесі переходу до нового середовища існування, личинки зазнають повної перебудови організму – метаморфозу, личинкові органи у нихзникають, з’являються нові, і пуголовок перетворюється на жабу.
Деякі хвостаті земноводні, що живуть в екстремальних умовах (високогір’я, часті посухи, ранні морози і, як наслідок – короткий період активності), набули здатності розмножуватись на стадії личинки, це явище отримало назву неотенія (від грецького neos – незрілий, та tenio – подовжую). Але за певних умов неотенічні личинки все ж досягають дорослої стадії.
Станом на травень 2009 р. вченими було описано 6433 види амфібій, причому ця цифра постійно збільшується. Так, з 1985 р. список видів збільшився на 40%. Водночас понад 200 видів перебувають під загрозою знищення, а 32 види повністю зникли. Найголовнішими причинами цього є руйнування місць існування, пряме знищення людиною, забруднення навколишнього середовища.
Сучасні представники класу земноводних (Amphibia) за особливостями своєї будови та біології поділяються на 3 ряди: безногі, хвостаті та безхвості.
Безногі земноводні
Безногі земноводні (Apoda). Винятково тропічні тварини, представлені 174 видами 5 родин, в Україні не водяться. Як видно із назви, кінцівки в них зовсім відсутні. Тіло розділене на окремі сегменти (кільця), залози шкіри виділяють багато слизу, і тому ці тварини схожі на величезних червів довжиною до 120 см, часто їх так і називають – черв’яги (або червуги), до того ж вони ведуть прихований б життя, зариваючись у ґрунт та лісову підстилку. У цих своєрідних тварин відсутні не лише кінцівки, але й їх пояси, хвіст і навіть очі, а орієнтуються вони виключно за до органів нюху та дотику.
Назва цейлонського рибозмія (Ichthyophis glutinosus) може ввести в оману, але насправді це зовсім не риба і не рептилія, а справжня амфібія, хоча й безнога. Для цієї тварини характерне надзвичайно рідкісне серед земноводних явище – турбота про нащадків. Після відкладання яєць у ґрунт самиця обвиває кладку кільцями свого тіла, захищаючи її від висихання.
Объяснение:
фуххх написал надеюсь вам Удачи!