Яблоня—самая распространенная плодовая культура. Высотаплодоносящих деревьев 5—10 м. Листья черешковые с простой опушенной, иногдаморщинистой пластинкой. Цветки растения диаметром до 3 см, с 5-раздельнымдвойным околоцветником, обоеполые, белые, иногда розоватые или красные, собраныв щитковидные соцветия. Большинство сортов яблони начинает цвести, выделятьнектар и плодоносить с 3—8 лет. Цветок живет 3—4 дня, дерево цветет до 10 дней,насаждение—около 15—18 дней. Цветки охотно посещаются пчелами, что имеет большоезначение для весеннего развития пчелиных семей. В пору полного плодоношения(18—30-летние насаждения) нектаропродуктивность яблоневого сада может составлять20—30 кг/га, а урожайность одного дерева — 250—350 кг яблок, но с отдельныхдеревьев она бывает в 3—4 раза выше. Недостаток многих сортов яблони — периодичность и плодоношения. Особенноэто отмечается у яблоньна сильнорослых подвоях. Использование слаборослых подвоев уменьшает размерыдеревьев, ускоряет их вступление в фазу цветения, нектаровыделения иплодоношения, сокращает долговечность и урожайности по годам, улучшает качество плодов. Яблонясамобесплодная, т. е. не завязывает плодов при опылении пыльцой своего сорта.Поэтому при закладке сада нельзя ограничиваться размещением на участке яблониодного сорта и обязательно использовать в период цветения деревьевпчелоопыление. Большинство районированных в Россиисортов яблони хорошо переносят зимы с морозами до 25 °С. Полное вымерзаниеплодовых деревьев на возвышенных участках с плодородной почвой — редкое явление.Оно может наблюдаться только при температуре минус 38—40°С и в бесснежные зимы,если температура почвы в зоне размещения корней снизится до минус 16—18 °С.Устойчивость деревьев к морозам снижается после обильного урожая, а такжевследствие уничтожения листвы вредителями (шелкопрядом, яблоневой молью) илиповреждения ее паршой и ядохимикатами. Сильнее страдают от морозов деревьяяблонь, расположенных в пониженных местах, так как там более холодный воздух ивысокий уровень грунтовых вод. Наилучшими для яблонь являютсячерноземные и дерново-подзолистые почвы, развивающиеся на лёссовидных ипесчанистых легких почвах и средних суглинках мощностью до 2 м. Самый слабыйрост деревьев и пониженные нектаропродуктивность и урожайность яблонинаблюдаются на мощных супесях, подстилаемых первичной мореной, а также на другихпочвах с близким залеганием песка.
Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуття й нервова регуляція. можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо. усі форми поведінки тварин можна об’єднати у дві групи — вроджені та набуті. харчова поведінка й міграції належать до вродженої форми поведінки. прикладом набутої поведінки може слугувати навчання — процес набуття організмом власного досвіду. так, дорослі птахи навчають пташенят знаходити їжу та уникати небезпеки. пристосування організмів до умов існування зумовлюють не тільки різні форми поведінки, а й особливості їхньої будови, процесів життєдіяльності, що забезпечують можливість існування організмів у певних умовах довкілля. так, наприклад, тварини із захисним забарвленням або формою тіла стають менш помітними для ворогів. у нашій місцевості багато птахів та звірів, які змінюють темне літнє забарвлення на світле зимове, пристосовуючись таким чином до барв довкілля. і навпаки, забарвлення і поведінка тварин можуть бути дуже помітними. так, яскраво забарвлені отруйні (колорадський жук, сонечко) або жалоносні (оси, бджоли) комахи «сповіщають» про небезпечність зустрічі з ними. а погрозливі пози різних змій та хижаків відлякують ворогів. разом із тим привабливе яскраве забарвлення та специфічна поведінка забезпечують гуртування тварин у зграї або зустріч особин різних статей. приклади пристосування до умов довкілля можна побачити в організмів, які живуть в умовах недостатньої зволоженості (кактуси, верблюди), у ґрунті (кроти, сліпаки), у воді (риби, водорості) тощо.
Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуття й нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.Усі форми поведінки тварин можна об’єднати у дві групи — вроджені та набуті. Харчова поведінка й міграції належать до вродженої форми поведінки. Прикладом набутої поведінки може слугувати навчання — процес набуття організмом власного досвіду. Так, дорослі птахи навчають пташенят знаходити їжу та уникати небезпеки.Пристосування організмів до умов існування зумовлюють не тільки різні форми поведінки, а й особливості їхньої будови, процесів життєдіяльності, що забезпечують можливість існування організмів у певних умовах довкілля. Так, наприклад, тварини із захисним забарвленням або формою тіла стають менш помітними для ворогів. У нашій місцевості багато птахів та звірів, які змінюють темне літнє забарвлення на світле зимове, пристосовуючись таким чином до барв довкілля.І навпаки, забарвлення і поведінка тварин можуть бути дуже помітними. Так, яскраво забарвлені отруйні (колорадський жук, сонечко) або жалоносні (оси, бджоли) комахи «сповіщають» про небезпечність зустрічі з ними. А погрозливі пози різних змій та хижаків відлякують ворогів. Разом із тим привабливе яскраве забарвлення та специфічна поведінка забезпечують гуртування тварин у зграї або зустріч особин різних статей.Приклади пристосування до умов довкілля можна побачити в організмів, які живуть в умовах недостатньої зволоженості (кактуси, верблюди), у ґрунті (кроти, сліпаки), у воді (риби, водорості) тощо.
