Происходил из шляхты Лубенского полка. В 1750-е годы в должности есаула руководил подавлением выступлений восставших гайдамаков на Буге. Затем стал генеральным судьей Запорожской Сечи. В составе Российской императорской армии принимал активное участие в Русско-турецкой войне. Затем стал кошевым атаманом Запорожской Сечи, последним в ее истории.
Согласно свидетельствам очевидцев, вёл благочестивый и аскетический образ жизни, регулярно посещал богослужения, постился, в бой всегда шёл с молитвой.
В годы русско-турецкой войны за проявленные героизм и мужество получил благодарность от императрицы Екатерины II, стал кавалером высшего ордена Российской империи - Андрея Первозванного, а также получил военный чин генерал-поручика Российской императорской армии.
Однако по успешном окончании войны Запорожская Сечь по приказу Екатерины II была ликвидирована. В начале июня 1775 года российское войско под командованием генерала П. Текели пятью колоннами с разных сторон скрытно приблизилось к Сечи. 85-летний Калнышевский был арестован. Сначала Калнышевского содержали в Москве, в конторе Военной коллегии.
Затем он был отправлен в Соловецкий монастырь, где ему довелось провести около 25 лет заживо замурованным в тюремном заключении-затворе в холодной камере-"мешке", без света, без права переписки и общения с кем-либо. На протяжении более 20 лет Петра Калнышевского выпускали из тёмной камеры на свет лишь три раза в год: в дни праздников Рождества, Пасхи и Преображения, чтобы он мог посетить богослужение и причаститься. Когда атамана перевели из Прядильной камеры Соловецкого монастыря в другое помещение, то от него осталось в камере более, чем на два аршина нечистот, которые не убирались там все годы заточения.
На свободу он смог выйти лишь после дворцового переворота и убийства сына Екатерины II - императора Павла I. Указом нового императора Александра I от 2 апреля 1801 года он был освобождён и получил право на свободный выбор места проживания. Ему шёл тогда 111-й год, он был уже практически слепым. Оставшиеся два года жизни последний предводитель Запорожской Сечи по собственному желанию провёл простым послушником в Соловецком монастыре.
Скончался 31 октября 1803 года, "в субботу 112 лет от роду смертию благочестивою, доброю", как было написано соловецкими монахами на его надгробной плите.
Петр Калнышевский был ктитором афонского казачьего скита "Чёрный Выр" и других православных монастырей на Афоне и на Украине.
Священный Синод Украинской Православной Церкви 23 декабря 2014 года благословил местное прославление и почитание праведного Петра Калнышевского в пределах Запорожской епархии
2 а
3 г
4 а
5 г
6 а
7.
1) На поверхні півкуль головного мозку є борозни (наверно просто тут прям странная формулировка). Найбільші борозни: центральна, бічна та передцентральна. Кора утворена сірою речовиною та вкриває всю її поверхню. Основну масу становить біла речовина, що знаходиться під корою.
2) Рефлекс - реакція організму у відповідь на подразнення. Найпростіша рефлекторна дуга складається з аферентного та еферентного нейронів. Складна - має вставні нейрони.
3) Аксон - довгий відросток нейрона.
Дендрит - короткий відросток нейрона.
Мієлінова речовина - жироподібна речовина, яка вкриває та захищає аксон, але деякі ділянки лишає незахищеними.
Остеоцит - клітина кістковою тканини хребетних тварин і людини.
Ядро - клітинна органела еукаріот, що зберігає спадкову інформацію про неї у вигляді ДНК.
Зайве: остеоцит, бо усі інші компоненти ланцюга є частинами нейрона.
11. Будова нейрона:
1. Аксони - довгі відростки нейрона, по яким передається інформація від нейрону до нейрону.
2. Тіло нейрона - перикаріон,що оточує ядро та більшість частин клітин нейрону, які необхідні для метаболізму і клітинної регенерації.
3. Дендрити - короткі відростки, що передають нервовий імпульс до тіла нейрона.
Види нейронів за функціями:
1) Аферентний, або чутливий - сприймає подразнення та несе його до мозку;
2) Еферентний, або руховий - несе команду від мозку до робочого органу.
3) Вставні - поєднують чутливі і рухові, може утворювати білу речовину мозку.
Взаємозв’язок між цими функціями та будовою у тому, що функції виконуються завдяки дії частин нейрона (аксонів, дендритів), а тіло безпосередньо сприймає інформацію.
12. Головний мозок людини складається з 5 відділів: великий (передній, кінцевий), проміжний, середній, задній (мозочок), довгастий мозки.
Складається зі стовбура (довгастий, середній, проміжний мозки та варолієв міст), мозочка, великого.
Через увесь стовбур проходить ретикулярна формація - плетиво із нейронів, що збуджує та тримає в тонусі відділи ЦНС. Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. Найдовший - блукаючий нерв - він іннервує органи голови, шиї, грудей, черева. Він змішаний (має і аферентні й еферентні нейрони).
Довгастий мозок - анатомічне продовження спинного мозку, від якого починається ретикулярна формація, видовжений, зверху з‘єднаний з варолієвим мостом.
Варолієв міст - частина стовбуру, що з‘єднує довгастий та середній мозок.
Середній складається з чотиригорбкового тіла і ніжок великого мозку.
Проміжний складається із зорових бугрів, таламусу, гіпоталамусу та епіфізу. Тут знаходиться центр болю.
Мозочок складається з 2-х півкуль, з‘єднаних черв‘яком. Координує рухи тіла.
Великий, передній, або кінцевий мозок складається із кори, утвореної сірою речовиною. Під нею підкорка - біла речовина з окремими ядрами сірої. Поділяється на ліву і праву півкулі, що з‘єднані мозолистим тілом. У корі знаходиться 12-18 млрд. нейронів. Для збільшення поверхні кори має складки - звивини; найглибші звивини - борозни. Найбільші борозни: латеральна (бічна), центральна. Вони поділяють кору на долі: лобну, тім’яну, потиличну, скроневу.