Відповідь:
Пояснення:
Мовчав
К железам эндокринной системы(внутренней секреции) относят: гипофиз(нижний придаток мозга), эпифиз(верхний придаток мозга), щитовидная железа, вилочковая железа, надпочечники и т.д. Все железы внутренней секреции связны между собой и представляют единую систему, в которой главную роль играет гипофиз, связанный с ЦНС(центральная нервная система). Вместе с нервной эндокринаая система обеспечивает при организма к условиям внешней среды. Нарушение деятельности ЖВС сопровождается изменениями во всем организме. Повышение деятельности(гиперфункция) или понижение(гипофункция) той или иной железы могут вызвать тяжелый заболевания или смерть человека.
Например, при снижении функции щитовидки в детстве развивается кретинизм(торможение развития всех систем организма, малый рост, слабоумие), у взрослых наблюдается микседема(отеки, слабоумие, понижение иммунитета, слабость).
При гипофункции надпочечников возникает "бронзовая" болезнь(понижение сахара в крови-резкое похудение, иногда приводящее к смерти).
Таким образом, можно сделать вывод, что железы эндокринной системы играют очень важную роль в организме человека.
К железам эндокринной системы(внутренней секреции) относят: гипофиз(нижний придаток мозга), эпифиз(верхний придаток мозга), щитовидная железа, вилочковая железа, надпочечники и т.д. Все железы внутренней секреции связны между собой и представляют единую систему, в которой главную роль играет гипофиз, связанный с ЦНС(центральная нервная система). Вместе с нервной эндокринаая система обеспечивает при организма к условиям внешней среды. Нарушение деятельности ЖВС сопровождается изменениями во всем организме. Повышение деятельности(гиперфункция) или понижение(гипофункция) той или иной железы могут вызвать тяжелый заболевания или смерть человека.
Например, при снижении функции щитовидки в детстве развивается кретинизм(торможение развития всех систем организма, малый рост, слабоумие), у взрослых наблюдается микседема(отеки, слабоумие, понижение иммунитета, слабость).
При гипофункции надпочечников возникает "бронзовая" болезнь(понижение сахара в крови-резкое похудение, иногда приводящее к смерти).
Таким образом, можно сделать вывод, что железы эндокринной системы играют очень важную роль в организме человека.
З наближенням холодів мешканці лісу готуються до зимівлі. Скоро настануть морози, менше буде сонячного світла і тепла, дедалі важче буде роздобути у лісі поживу, особливо травоїдним тваринам. Та й хижакам буде несолодко!
У кожного свої секрети, як щасливо дожити до весни і дочекатися сприятливіших умов. Ведмідь за кілька тижнів до холодів намагається якомога більше наїстися – їсть усе, що трапляється їстівного: горіхи, рибу. Потім вибирає у тихому густому лісі закуток під великим деревом і там готує барліг. Викине зайву землю, нанесе туди сухого листя й гілочок ялини і вкладеться спати.
Пізно восени, коли промерзає ґрунт і зменшується кількість корму, їжаки зариваються в опале листя і згортаються у клубок, впадаючи у глибоку сплячку аж до березня. Під час сплячки у їжаків більше ніж на третину зменшується маса, бо протягом сплячки вони не живляться, а живуть завдяки жиру, відкладеному в тілі восени.
Борсук, так само, як і ведмідь та їжак, запасається жиром, споживаючи жуків, ящірок, ягоди. Потім утеплить нору, заляже в ній і рідко виходить назовні.
Є тварини, які взимку ведуть активний іб життя, але їм доводиться економити енергію та сили порівняно з теплою порою року. Щоб знайти достатньо поживи, таким великим тваринам, як лосі, доводиться кочувати на великі відстані. Вони їдять гілки і кору дерев, викопують сильними копитами з-під снігу молоді пагони рослин та підлісок. Рослинний світ взимку бідний, тож лосі втрачають вагу, часто голодують, але їм вдається успішно перезимувати.
Лисиці, зайці та інші тварини з настанням зими утеплюються, відрощують густу шерсть, щоб не замерзнути навіть у люті морози. Інстинкт підказує тваринам зариватися глибоко в снігові замети, щоб не втрачати тепло.
Бобри роблять запаси з гілок, стовбурів дерев, які перегризають і складають у воді біля своїх хатинок.
Білки дуже старанно запасають на зиму корми: жолуді, горіхи, гриби, які ховають у дуплах, під опалим листям, або розвішують на гілках дерев. Іноді в білчиних запасах буває більше трьох кілограмів горіхів. У зимову сплячку білки не залягають, хоч у дуже люті морози і в хуртовину кілька днів сплять. Міняє білка хутро руде на сіре – тепліше, пухнастіше.
З настанням холодів хутро у зайців густішає і світлішає. Зайці не мають постійних лігвищ, не риють нір. Запасів їжі на зиму вони не заготовляють. Харчуються дрібними корінцями, гризуть молоді пагони дерев, кору.
Змії, ящірки ховаються під корінням, зариваються у теплий мох. Риби збираються в заводях, у глибоких підводних ямах.
А жаби – навпаки, скачуть з берега у ставок. Опускаються на дно, зариваються глибоко в мул, густі водорості, трясовиння.
У тріщини і дірки у корі дерев, стін та парканів ховаються метелики, мухи, комарі, жуки. Мурахи закупорюють всі входи до свого високого замку.
Сховалися комахи – нічого їсти кажанам. Вони теж ховаються в дупла, печери, піддашшя. Чіпляються до чогось кігтиками задніх лапок, звисають вниз головою. Засинають.
Дерева захищені від морозів товстою корою, багато рослин ховаються під снігом, деякі відмирають, залишаючи лише кореневище, з якого навесні виросте нова рослина.
Недарма кажуть, що взимку природа завмирає.