1) неправильний розвиток слухового органу у період вагітності матері (вплив спадкового чинника);
2) несприятливі умови розвитку плоду в результаті дії шкідливих чинників в період вагітності матері: перенесені інфекційні захворювання — грип, кір, травми і т. д.; вживання матір'ю алкоголю; лікування стрептоміцином і іншими лікарськими препаратами; травма плоду в перші місяці вагітності.
Набута глухота найчастіше є результатом запальних процесів у внутрішньому вусі і слуховому нерві при різних захворюваннях: менінгіті, кори, скарлатині, грипі, свинці і т.д.
Якщо при глухоті сприйняття мови різко обмежене, то при приглухуватості в спеціально створюваних умовах (посилення голосу, використання спеціальної звукопідсилюючої апаратури та ін.) можливості сприйняття мови зростають. Причини виникнення приглухуватості різноманітні. Погіршення слуху наступає:
1) як результат гострого або хронічного запалення середнього вуха: відбуваються патологічні зміни в середньому вусі — прорив барабанної перетинки, рубці, зрощення, що приводить до порушення рухливості барабанної перетинки і ланцюга слухових кісточок;
2) як результат хронічних захворювань носа і носоглотки (наприклад, аденоїдні розрощування); при цьому порушується прохідність євстахієвої труби;
3) як результат перенесених інфекційних захворювань (скарлатини, грипу, кори);
4) як результат природжених аномалій органів слуху в ембріональному періоді. Приглухуватість може бути виражена в різному ступені — від незначного порушення сприйняття шепітної мови до різкого обмеження можливості сприйняття мови розмовної гучності.
Для збереження слуху треба оберігати від пошкоджуючої дії різних факторів, перш за все від механічних пошкоджень, шкіряний покрив зовнішнього вуха і особливо барабанну перетинку. Необхідно регулярно мити вуха теплою водою з милом, бо разом із сіркою, що накопичилась у слуховому проході, там затримуються пил і мікроорганізми. Травмуючої дії на слуховий аналізатор, яка призводить до зниження або втрати слуху, надають гучний звук, постійні шуми, особливо коливання ультрависоких і інфранизь- ких частот. Тому для боротьби з шкідливим впливом цих факторів у промислових умовах застосовується комплекс захисних заходів. Необхідно своєчасно лікувати простудні захворювання носоглотки, бо через слухову трубу в барабанну порожнину можуть проникати хвороботворні мікроорганізми, викликаючи запальні процеси органів слуху.
Первая функция, конечно, защитная. Кожа защищает наш организм от различных механических и прочих внешних воздействий (давления, трения, разрыва, удара и др.), предохраняет от проникновения в организм болезнетворных бактерий, препятствует потере воды. Принимает участие кожа и в выделении продуктов обмена веществ, а также в терморегуляции. Строение кожи. В коже различают три основных слоя: эпидермис — наружный слой, собственно кожа (дерма) и подкожная жировая клетчатка. В наружном слое можно различить поверхностный (роговой) слой. Он состоит из прилегающих друг к другу погибших клеток, которые постоянно слущиваются и заменяются новыми. Этот слой выполняет защитную функцию.Более глубокие слои эпидермиса образованы живыми клетками. В них находится красящее вещество — пигмент меланин.Кожа пронизана кровеносными и лимфатическими сосудами, нервами. В коже расположены потовые и сальные железы.
Покровы любых животных всегда выполняют функцию восприятия внешних раздражении, а также защищают тело от вредных воздействий среды. Интенсификация первой функции покровов приводит в процессе эволюции многоклеточных животных к возникновению нервной системы и органов чувств. Интенсификация второй функции сопровождается дифференцировкой. Характерно также расширение функций, в результате чего кожа как орган защиты участвует также в газообмене, терморегуляции и выделении, выкармливании потомства. Это связано с усложнением строения слоев кожи, появлением и дальнейшим преобразованием многочисленных придатков и желез.У рыб в эпидермисе железы одноклеточные. Как и у ланцетника, они выделяют слизь, облегчающую движения в воде. Тело рыб покрыто чешуей, имеющей разное строение в зависимости от их систематического положения. Чешую хрящевых рыб называют плакоидной. Она имеет форму шипа и состоит из дентина, покрытого снаружи эмалью (рис. 14.1). Дентин мезодермального происхождения, он образуется за счет функционирования соединительнотканных клеток, выпячивающихся снаружи в виде сосочка. Эмаль, представляющая собой более твердое, чем дентин, неклеточное вещество, формируется сосочком эпидермиса и покрывает плакоидную чешую снаружи.
Причини вродженої глухоти:
1) неправильний розвиток слухового органу у період вагітності матері (вплив спадкового чинника);
2) несприятливі умови розвитку плоду в результаті дії шкідливих чинників в період вагітності матері: перенесені інфекційні захворювання — грип, кір, травми і т. д.; вживання матір'ю алкоголю; лікування стрептоміцином і іншими лікарськими препаратами; травма плоду в перші місяці вагітності.
Набута глухота найчастіше є результатом запальних процесів у внутрішньому вусі і слуховому нерві при різних захворюваннях: менінгіті, кори, скарлатині, грипі, свинці і т.д.
Якщо при глухоті сприйняття мови різко обмежене, то при приглухуватості в спеціально створюваних умовах (посилення голосу, використання спеціальної звукопідсилюючої апаратури та ін.) можливості сприйняття мови зростають. Причини виникнення приглухуватості різноманітні. Погіршення слуху наступає:
1) як результат гострого або хронічного запалення середнього вуха: відбуваються патологічні зміни в середньому вусі — прорив барабанної перетинки, рубці, зрощення, що приводить до порушення рухливості барабанної перетинки і ланцюга слухових кісточок;
2) як результат хронічних захворювань носа і носоглотки (наприклад, аденоїдні розрощування); при цьому порушується прохідність євстахієвої труби;
3) як результат перенесених інфекційних захворювань (скарлатини, грипу, кори);
4) як результат природжених аномалій органів слуху в ембріональному періоді. Приглухуватість може бути виражена в різному ступені — від незначного порушення сприйняття шепітної мови до різкого обмеження можливості сприйняття мови розмовної гучності.
Для збереження слуху треба оберігати від пошкоджуючої дії різних факторів, перш за все від механічних пошкоджень, шкіряний покрив зовнішнього вуха і особливо барабанну перетинку. Необхідно регулярно мити вуха теплою водою з милом, бо разом із сіркою, що накопичилась у слуховому проході, там затримуються пил і мікроорганізми. Травмуючої дії на слуховий аналізатор, яка призводить до зниження або втрати слуху, надають гучний звук, постійні шуми, особливо коливання ультрависоких і інфранизь- ких частот. Тому для боротьби з шкідливим впливом цих факторів у промислових умовах застосовується комплекс захисних заходів. Необхідно своєчасно лікувати простудні захворювання носоглотки, бо через слухову трубу в барабанну порожнину можуть проникати хвороботворні мікроорганізми, викликаючи запальні процеси органів слуху.