М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
79185519305
79185519305
15.05.2023 06:10 •  Биология

Адаптации растений. что такое видовой состав?

👇
Ответ:
sangria
sangria
15.05.2023
видовой состав— перечень видов, составляющих флору, данное сообщество или любой ценотаксон 
4,5(82 оценок)
Ответ:
viper998
viper998
15.05.2023
Обычно укоренение микропобегов, их последующая адаптация к почвенным условиям и высадка их в теплицу или в поле являются наиболее трудоемкими этапами, от которых зависит успех клонального микроразмножения. В наших универсальных аэропонных установках процесс адаптации пробирочных растений к нестерильным условиям выращивания проходит намного быстрее и легче. В установках данного типа можно адаптировать любые виды растений.
Установка позволяет доращивать пробирочные растения и адаптировать их для высадки в грунт или аэропонную установку, а также производить черенкование растений в нестерильных условиях.
Размножение ряда растений in vitro в больших объемах возможно при успешном их переносе в нестерильные условия, то есть их акклиматизация. Следует отметить, что растительные клетки вынуждены акклиматизироваться уже при их введении в культуру. Условия in vitro отличаются коренным образом от условий in vivo, если мы стремимся получить достаточный коэффициент размножения. Требуется повышенная влажность, другое содержание солей по сравнению с концентрацией почвенного раствора, высокое содержание регуляторов роста. Процесс фотосинтеза in vitro практически отсутствует, в сосудах накапливается высокое количество этилена. Длительное нахождение растительного материала в таких условиях вызывает самые разнообразные анаболические, физиологические аномалии, длительного характера.
Многие авторы отмечают уменьшение слоев клеток в паренхиме листа, ее пористость с большими пространствами воздуха (Wetzstein H.J. et al 1982, Fuchigame Y.H. et al 1981).
Высокая влажность атмосферы сосуда, а также отсутствие воздействия ультрафиолетовой радиации in vitro уменьшает образование кутикулярного воска на листьях, изменяет его структуру. Без кутикулярного воздуха коэффициент водной диффузии увеличивается в 500 раз (Steinmuller D. et al, 1985).
Основной транспорт различных элементов in vitro идет по ксилеме. Так как ксилемный транспорт зависит в основном от транспирационного потока, то при 98 % влажности воздуха в сосуде он затруднен. Некоторые элементы, например Ca, вынуждены изменить путь перемещения (Borena Borhowska et al 1989).
У растений in vitro развиваются нефункциональные устьица, которые не закрываются под воздействием целого ряда специфических факторов (Capelladus M. et al, 1988). Корни, развившиеся в условиях in vitro, не имеют корневых волосков, проводящая система слабо развита, клетки сильно увеличены.
В таких условиях in vitro растения подвержены стекловидности. Стекловидность, или сверховодненность, растительного материала является следствием условий in vitro и зависит от состава питательной среды, условий световой комнаты, размера сосудов, продолжительности и частоты пассажей.
Как правило, стекловидные растения не приживаются в нестерильных условиях. Стресс, которому подвергаются растения при пересадке в нестерильные условия и который вызывает гибель большого числа растений, является результатом двух процессов: регулирование потерь воды и эффективности ее поглощения. Преодолеть водный стресс у растений, выращенных при тщательно контролируемых условиях трудно. Необходим продолжительный период регулирования температуры, света, относительной влажности. Такая процедура возможна в лабораторных условиях, но может быть лимитирующим фактором при промышленном производстве. Несмотря на применение влажных камер, искусственного тумана, отмечают много потерь у растений, чувствительных к стекловидности. Часть растений груши, вишни гибнут через 15-10 дней после пересадки в нестерильные условия.
4,8(61 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
domka123456789
domka123456789
15.05.2023
?Оленячий мох
Біологічна класифікаціяЦарство:Гриби (Fungi)
Відділ:Аскомікотові гриби(Ascomycota)
Підвідділ:Pezizomycotina
Клас:Lecanoromycetes
Порядок:Леканорові (Lecanorales)
Родина:Кладонієві (Cladoniaceae)
Рід:Кладонія (Cladonia)
Вид:Кладонія оленяча
Біноміальна назваCladonia rangiferina
(L.) Weber ex F.H.Wigg., 1780Посилання Вікісховище:Cladonia rangiferina Віківиди:Cladonia rangiferina NCBI:111670

Я́гель (інакше оле́нячий мох) — назва лишайників роду Кладонія

Іноді ягелем називають тільки перший вид. Через кущистість оленячий мох іноді зараховують до роду Cladina.

В українській мові за посередництва російської за оленячим мохом закріпилася назва ягель, яка в російську потрапила, ймовірно, з карельськоїта фінської від саамського першоджерела jiegel (див. Етимологічний словник Фасмера). У європейських мовах, крім національних назв, набула популярності шведська назва оленячого моху renlav.

Ягель — один з найбільших лишайників: заввишки може сягати 10-15 см. Має подвійну слань: горизонтальну (рано відмирає) і вертикальну, що має вигляд білуватих, сіруватих чи сірувато-зеленуватих кущиків, гіфи стеблини яких є тоненькими трубками. За вологої погоди ягель м'який і пружний на доторк, у посуху швидко твердне, стає ламким і легко розпадається на частини. Підхоплені вітром, ці частини здатні дати початок новим рослинам.

Розрізняють близько 35 видів (Cladonia rangiferina, Cladonia alpestris, Cladonia sylvatica та інші), поширених у всіх частинах світу, з них в Україні — 5.

Ягель росте надзвичайно повільно. Щороку у висоту він збільшується лише на декілька міліметрів.

В тундрі на півночі Росії та Скандинавії ягель має велике значення як зимовий корм для північних оленів. Та через повільне зростання ягелю не випадає використовувати одну й ту саму ягелеву пашу в тундрі декілька років поспіль. З цієї причини саами були змушені вести напівкочовий б життя, мігруючи зі своїми стадами регіоном у пошуках угідь.

Деякі види містять уснінову кислоту, яка має властивості антибіотику. Через це деякі народи Півночі (ненці, саами) використовували ягель для лікування низки захворювань.

В Норвегії ягель використовується як корм для корів, свиней і овець. Його збирають після дощу, оскільки в сухому вигляді він дуже ламкий. У висушеному вигляді сировина може зберігатися дуже довго і не піддається псуванню. Для корів висушений ягель змочують підсоленою водою і додають до сіна. Або ж заварюють окропом і дають худобі і свиням. Поживна цінність ягелю дуже висока: 1 центнер ягелю замінює 3 центнера картоплi

4,5(31 оценок)
Ответ:
srySyutoduofyi
srySyutoduofyi
15.05.2023
?Оленячий мох
Біологічна класифікаціяЦарство:Гриби (Fungi)
Відділ:Аскомікотові гриби(Ascomycota)
Підвідділ:Pezizomycotina
Клас:Lecanoromycetes
Порядок:Леканорові (Lecanorales)
Родина:Кладонієві (Cladoniaceae)
Рід:Кладонія (Cladonia)
Вид:Кладонія оленяча
Біноміальна назваCladonia rangiferina
(L.) Weber ex F.H.Wigg., 1780Посилання Вікісховище:Cladonia rangiferina Віківиди:Cladonia rangiferina NCBI:111670

Я́гель (інакше оле́нячий мох) — назва лишайників роду Кладонія

Іноді ягелем називають тільки перший вид. Через кущистість оленячий мох іноді зараховують до роду Cladina.

В українській мові за посередництва російської за оленячим мохом закріпилася назва ягель, яка в російську потрапила, ймовірно, з карельськоїта фінської від саамського першоджерела jiegel (див. Етимологічний словник Фасмера). У європейських мовах, крім національних назв, набула популярності шведська назва оленячого моху renlav.

Ягель — один з найбільших лишайників: заввишки може сягати 10-15 см. Має подвійну слань: горизонтальну (рано відмирає) і вертикальну, що має вигляд білуватих, сіруватих чи сірувато-зеленуватих кущиків, гіфи стеблини яких є тоненькими трубками. За вологої погоди ягель м'який і пружний на доторк, у посуху швидко твердне, стає ламким і легко розпадається на частини. Підхоплені вітром, ці частини здатні дати початок новим рослинам.

Розрізняють близько 35 видів (Cladonia rangiferina, Cladonia alpestris, Cladonia sylvatica та інші), поширених у всіх частинах світу, з них в Україні — 5.

Ягель росте надзвичайно повільно. Щороку у висоту він збільшується лише на декілька міліметрів.

В тундрі на півночі Росії та Скандинавії ягель має велике значення як зимовий корм для північних оленів. Та через повільне зростання ягелю не випадає використовувати одну й ту саму ягелеву пашу в тундрі декілька років поспіль. З цієї причини саами були змушені вести напівкочовий б життя, мігруючи зі своїми стадами регіоном у пошуках угідь.

Деякі види містять уснінову кислоту, яка має властивості антибіотику. Через це деякі народи Півночі (ненці, саами) використовували ягель для лікування низки захворювань.

В Норвегії ягель використовується як корм для корів, свиней і овець. Його збирають після дощу, оскільки в сухому вигляді він дуже ламкий. У висушеному вигляді сировина може зберігатися дуже довго і не піддається псуванню. Для корів висушений ягель змочують підсоленою водою і додають до сіна. Або ж заварюють окропом і дають худобі і свиням. Поживна цінність ягелю дуже висока: 1 центнер ягелю замінює 3 центнера картоплi

4,8(66 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Биология
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ