Бактерії – одноклітинні, колоніальні і багатоклітинні організми прокаріотичної будови.
Без’ядерний протопласт бактерій оточений двошаровою фосфоліпідною мембраною – плазмалемою, зовні якої знаходяться білкові циліндричні вирости – пілі, призначені для закріплення на субстраті, обміну генетичним матеріалом та ін.
Протопласт заповнений цитоплазмою, у центрі якої міститься кільцева ДНК – нуклеоїд. Також у цитоплазмі бувають присутні плазміди – дрібні кільцеві або лінійні молекули ДНК. Геном не містить білків гістонів. Серед інших органел у різних видів бактерій трапляються рибосоми, тилакоїди (ламели), каротиносоми, карбоксисоми, аеросоми, фікобілісоми та ін. Деякі бактерії мають джгутики для переміщення у водному середовищі.
Зовні від плазмалеми розташовується клітинна стінка, утворена муреїном або S-протеїнами.
Залежно від будови клітинних покривів бактерії поділяють
грампозитивніграмнегативніУ грампозитивних бактерій клітинна стінка являє собою однорідний шар із порами, які роблять її проникною для певних типів молекул.
Грамнегативні бактерії мають більш тонку клітинну стінку, зовні від якої знаходиться додаткова зовнішня периплазматична мембрана.
Між плазмалемою, клітинною стінкою і периплазматичною мембраною, які нещільно прилягають одна до одної, знаходиться периплазматичний простір, заповнений розчином, що включає у себе транспортні білки і ферменти. У деяких бактерій із зовнішньої сторони від клітинної стінки може розміщуватися слизова капсула – аморфний шар, який зберігає зв’язок із клітинною стінкою.
За формою клітин бактерії бувають: круглими (коки), паличкоподібними (бацили, клостридії, псевдомонади), звивистими (вібріони, спірили, спірохети), рідше – зіркоподібними, кубічними, Ϲ чи О-подібними.
1. За джерелами отримання енергії:
фототрофи – використовують енергію світла; хемотрофи – використовують енергію хімічних зв’язків органічних і неорганічних сполук;2. За донорами електронів водню:
літотрофи – отримують електрони з неорганічних сполук; органотрофи – отримують електрони з органічних сполук;3. За джерелами вуглецю:
автотрофи – використовують вуглекислий газ (СО2); гетеротрофи – використовують органічні сполуки;
Корень – это осевой орган растения. Он имеет верхушечный рост, обладает положительным геотропизмом, т.е растет по направлению к центру Земли.
Основные функции корня:
поглощение воды и растворенных в ней минеральных солей,
прикрепление растений к субстрату,
в корне синтезируются некоторые органические вещества, такие как цитокинины, амиды,
может выполнять запасающие функции.
В почве корень взаимодействует с микроорганизмами различных систематических групп: цианобактериями, бактериями, водорослями, грибами. Сообщество микроорганизмов составляет его ризосферу.
Основные отличия корня от побега:
положительный геотропизм,
не имеет метамерного строения,
не образует почек и листьев,
апикальная (верхушечная) меристема прикрыта корневым чехликом.
Типы корней:
Главный корень – составляет ось растения, развивается из зародышевого корешка.
Придаточные корни – отходят от побега и его частей.
Боковые корни - корни ветвления, отходят от главного или придаточных корней.