Існує два типи поведінки тварин: перший - тип сенсорної психіки чи інстинктивної поведінки, другий - типом перцептивної психіки або індивідуально - мінливого поведінки. Для перших етапів розвитку поведінки - етапів сенсорної психіки та інстинктивної поведінки - характерний той факт, що тварини пристосовуються до навколишніх умов середовища, виявляючи відомі вроджені програми поведінки у відповідь на окремі сенсорні стимули. Одне яке - небудь сприймається властивість, наприклад, блиск води у комара, вібрація у павука викликають відразу ж цілу складну вроджену, закріплену у видовому досвіді програму поведінки. Ця програма поведінки може бути дуже складною і малорухомої, вона пристосована до мало що міняє умов. З цього типу побудовано поведінки нижчих хребетних і комах. Другий тип поведінки формується зі зміною умов існування і з розвитком кори головного мозку. Він проявляється особливо виразно у вищих хребетних, і зокрема у ссавців. Для цього типу поведінки характерний той факт, що тварина починає сприймати комплексні подразники, що йдуть з середовища, відображати цілі ситуації, регулювати свою поведінку за до суб'єктивних образів об'єктивного світу і пристосовуватися до мінливих умов. У тваринина цьому етапі розвитку комплексний подразник вже не просто реалізує вроджені репертуари інстинктивної поведінки, а викликає акти, пристосовані до предметного світу. Тому ведучим на цьому етапі починає ставати індивідуальну поведінку; воно проявляється в відстрочених реакціях, про які йшлося вище, в освіті умовно - рефлекторних актів, в тих навичках, які, видно формуються на підставі аналізу середовища, скоєного тваринами. Вищі представники тваринного світу (з що живуть на суші - людиноподібні мавпи, з морських тварин - дельфіни) виконують складні дії, які можна назвати інтелектуальним поведінкою. Воно обумовлене вищою формою психічної діяльності, що здійснюється в таких життєвих умов, коли вроджені інстинкти і вироблені навички виявляються недостатніми.
Известно, что менингит могут вызвать как бактерии, так и вирусы. Объясните, какой из возбудителей наиболее опасен? Развитие самой тяжелой и опасной формы заболевания — гнойного менингита — провоцируют бактерии. Чаще всего возбудитель менингита — это менингококк, пневмококк и гемофильная палочка. Данные микроорганизмы могут не только на всю жизнь оставить человеком инвалидом, но даже убить пациента.Как заражаются менингитом? Как заражаются менингитом, зависит от формы инфекции. Бактериальный менингит передается только от человека к человеку. Заражение менингитом возможно, если вы тесно общаетесь с больным, пьете из одной кружки, пользуетесь общей посудой, полотенцами, средствами гигиены. А вот воздушно-капельным путем менингит не передается, так как вызывающие его микроорганизмы живут во внешней среде очень недолго. Например, достаточно проветрить комнату, чтобы осевшие на мебели менингококки погибли.
Бруцеллез (синонимы болезни: болезнь Банга, болезнь Брюса, мальтийская лихорадка, ундулююча лихорадка, средиземноморская лихорадка) - инфекционная болезнь из группы бактериальных зоонозов, которая вызывается бруцеллы, передается алиментарным и контактным путем, является инфекционно-аллергическим системным ретикулоендотелиозом со склонностью к хроническому рецидивирующему течению с преимущественным поражением органов движения и опоры, нервной и мочеполовой систем организма. Тиф через слизистую глаз
Объяснение:
Т - 20%
Г - 30%
Ц - 30%
Аденин комплементарен тимину, поэтому их одинаковое количество. Гуанин комплементарен цитозину, поэтому количество нужно считать таким образом:
100% - 20% *2 = 60% - гуанин и цитозин вместе
60% : 2 = 30% - количество цитозина и гуанина по отдельности