Что возникает в нашем воображении, когда мы говорим: «Влияние человека на окружающую среду»? Огромная труба завода, поднимающаяся высоко в небо и выбрасывающая из себя черные клубы дыма. Такая ассоциация является стереотипом, который и в малой степени не отражает сути проблемы. Влияние человека на окружающую среду многообразнее и имеет комплексный характер, несет угрозу как живой, так и неживой природе всей планеты. Потому сводить проблему только к загрязнению воздуха, воды и почвы, неправильно. Влияние, его факторы и воздействие человека на окружающую среду – это слова, обозначающие разные процессы.
Воздействие – это направленное действие с какой-то целью. Фактор – это движущая сила или причина действия, а влияние – это то, что приводит к изменениям. То есть действие, имеющее причину, цель и вызывающее изменения.
Причина – обеспечение потребностей человека как живого организма, которое далеко не всегда связано с выживанием или потребностью в пище и воде. Цель – изменение природы для максимально удовлетворения своих потребностей. Действий, предпринимаемых для этого, огромное количество. Когда действия вызывают изменения, то обязательно есть и последствия. Для окружающей нас природы, это имеет самое основное значение.
Відповідь:Рослинні клітини — еукаріотичні клітини, однак кількома своїми властивостями вони відрізняються від клітин інших еукаріот. До їх відмінних рис відносять:
Велика центральна вакуоль - простір, заповнений клітинним соком і обмежений мембраною — тонопластом[1][2]. Вакуоля грає ключову роль в підтримці клітинного тургору, контролює переміщення молекул з цитозолю в виділення клітини, зберігає корисні речовини і розщеплює відслужилі старі білки і органели.
Є клітинна стінка, що складається головним чином з целюлози, а також геміцелюлози, пектину і в багатьох випадках лігніну. Вона утворюється протопластом поверх клітинної мембрани. Вона відмінна від клітинної стінки грибів, що складається з хітину, і бактерій, побудованої з пептидоглікану (муреїну). Клітинна стінка має безліч функцій, від яких залежить життя рослини. До таких функцій належать: забезпечення протопласта, або живої клітини, механічним захистом; забезпечення пористого середовища для циркуляції і розподілу води, мінералів та інших дрібних поживних молекул; забезпечення жорсткими будівельними блоками, з яких можуть бути отримані стабільні структури вищого порядку, такі як листя та стебла, і забезпечення середовища регуляторних молекул, які відчувають присутність патогенних мікробів і контролюють розвиток тканин.[3]
Спеціалізовані шляхи зв'язку між клітинами — плазмодесми[4], цитоплазматичні містки: цитоплазма і ендоплазматичний ретикулум (ЕПР) сусідніх клітин повідомляються через пори в клітинних стінках[5].
Пластиди, у тому числі найважливіші — хлоропласти. Хлоропласти містять хлорофіл, зелений пігмент, який поглинає сонячне світло. Як і мітохондрії, чий геном у рослин містить 37 генів[6], пластиди мають власні геноми (пластому), що складаються з близько 100—120 унікальних генів[7]. Як передбачається, пластиди і мітохондрії виникли як прокаріотичні ендосимбіонти, які оселилися в клітині[8].
Розподіл клітин (мітоз) наземних рослин і деяких водоростей, особливо харових (Charophyta)[9].
Чоловічі статеві клітини мохів і папоротеподібних мають джгутик, схожий зі джгутиком сперматозоїдів тварин[10][11], але у насіннєвих рослин — голонасінних і квіткових — вони позбавлені джгутика[12] і називаються сперміями.
З властивих тваринній клітині органел в рослинній відсутні тільки центриолі[13].
Пояснення: