Тварини мають велику кількість різноманітних поведінкових реакцій, спрямованих на забезпечення їх життя. Так, в поведінці слонів гаємо інстинкти, научіння і розумову діяльність, конфлікти і агресію, взаємодо альтруїзм. Поведінка тварин є результатом взаємодії генів і умов середовища, і в різних ситуаціях переважають різні стратегії поведінки.
1. Стратегія конфліктів (стратегія конкуренції, агоністічна поведінку) - сукупність різноманітних форм поведінки, пов'язаних з конфліктами між особинами одного виду. Ця стратегія поєднує бійки, оборона, втеча, завмирання, переслідування, тобто прояви, основою яких є агресія з одного боку і реакцією на цю агресію з протилежного. Руховими реакціями, які супроводжують таку поведінку, можуть бути удари лапами, крилами, вертикальні стійки роблять тварину більше, настовбурчення пір'я або вовни тощо. Агоністічною поведінку глушеців або тетеревів на токовище, перевертання хом'яків на спину, облуди скунсів мертвими, «боксування» кенгуру тощо. Головним результатом такої поведінки є з'ясування і встановлення рангових відносин між партнерами, які взаємодіють. У багатьох тварин така поведінка супроводжує територіальні конфлікти і статеву поведінку.
2. Стратегія співробітництва (стратегія взаємодо кооперативну поведінку) - сукупність різноманітних форм поведінки, пов'язаних з поєднанням і взаємодією двох або більше особин для виконання якогось завдання. Найчастіше тварини співпрацюють під час захисту від хижаків, угамування голоду, догляду за молодняком, подолання перешкод тощо.
3. Стратегія жертовності (альтруїстична поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки особин, що сприяє підвищенню пристосованості інших особин за рахунок зниження власної пристосованості. Самопожертву, або альтруїзм, у тварин найбільш яскраво проявляється у відносинах всередині сім'ї, але також зустрічається і серед інших соціальних груп. До альтруїстичної поведінки, наприклад, можна віднести реакцію «окрікування хижака» коли особини сигналізують про наближення ворога, попереджаючи зграю, але наражаючись на небезпеку. Деякі види мурашок, які відчувають, що скоро помруть, покидають свої гнізда і гинуть на самоті. Собаки і кішки часто приймають осиротілих більченят, каченят і навіть тигренят, піклуючись про них, як про своїх своєчасних малюків. Дельфіни підтримують хворих або поранених особин свого виду, плаваючи під ними протягом багатьох годин і одночасно підштовхуючи їх до поверхні води, щоб вони могли дихати. Моржі іноді займаються малюками-сиротами свого виду, які втратили батьків через напад хижаків.
4. Стратегія виживання (егоїстична поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки особин, що підвищує своєчасну пристосованість особин за рахунок зниження пристосованості інших особин. Приклади цієї стратегії поведінки зустрічаються часто. Пінгвіни королівські, наприклад, можуть довго товпитися на краю скелі, не наважуючись пірнути в воду, щоб не стати жертвою морських леопардів. Вони вичікують і намагаються зіштовхнути одне одного.
ответ:Чаще всего в качестве неверного ответа указывают, что сперматозоиды у папоротников образуются в архегониях.
В жизненном цикле папоротников, как и всех высших растений, чередуются половое (гаметофит) и бесполое (спорофит) поколения. На нижней стороне листьев папоротников развиваются особые органы – спорангии, в которых созревают многочисленные споры. При этом наблюдается мейоз, благодаря чему, образующиеся споры имеют гаплоидный набор хромосом. При попадании спор во влажную почву они прорастают. В результате из них развивается маленький гаплоидный заросток, являющийся половым поколением, т. е. гаметофитом. Заросток представляющий собой небольшую зеленую сердцевидную пластинку. В ее основании образуются ризоиды, а конус нарастания находится между двумя боковыми лопастями. На нижней стороне заростка развиваются мужские и женские половые органы – антеридии и архегонии. Интересно, что антеридии развиваются раньше. Образующиеся в них сперматозоиды с капельножидкой водой попадают в архегоний, содержащий яйцеклетку. В результате оплодотворения образуется зигота, из которой в дальнейшем развивается диплоидный зародыш. Он дает начало молодому папоротнику, представляющему собой бесполое поколение, т. е. спорофит. Спустя некоторое время на нижней стороне его листьев развиваются спорангии и цикл повторяется вновь.
Объяснение:но это не точно
XD - аллель гена рахита;
Xd - аллель гена нормального обмена фосфора;
XDY - мужчина больной рахитом;
Xd - здоровый мужчина;
XDXD - женщина больная рахитом;
XDXd - женщина больная рахитом;
XdXd - здоровая женщина.
Так как от браков 14 мужчин, больных данной формой рахита, со здоровыми женщинами родились дочери, которые все страдали недостатком фосфора в крови, а все сыновья здоровы, то данная мутация наследуется по типу Х-сцепленного доминантного наследования.
Наследование этого заболевания от гемофилии отличается тем, что у больных рахитом мужчин от браков со здоровыми женщинами все девочки рождаются с рахитом, а мальчики - все здоровые. В том же случае, от браков больных гемофилией мужчин с здоровыми женщинами все девочки приктически рождаются здоровыми, а среди мальчиков наблюдается рождение здоровых и страдающих гемофилией. Таким образом, от мужчин больных рахитом болезнь передаётся только всем родившимся девочкам, а от мужчин-гемофиликов - только некоторым мальчикам.
Схема скрещивания
Р: XdXd х XDY
Г: Xd XD, Y
F1: XDXd - 50%; XdY - 50%.
Наблюдается 2 типа генотипа. Расщепление по генотипу - 1:1.
Фенотип:
XDXd - больные рахитом девочки - 50%;
XdY - здоровые мальчики - 50%.
Наблюдается 2 типа фенотипа. Расщепление по фенотипу - 1:1.
Выводы:
1) данная форма рахита наследуется по типу Х-сцепленного доминантного наследования признака;
2) наследование данной формы рахита от наследования гемофилии отличается тем, что от больные рахитом мужчины несут доминантную мутацию в Х-хромосоме, а мужчины-гемофилики - рецессивную мутацию в Х-хромосоме. Поэтому рахит от болльных мужчин передаётся только девочкам, а гемофилия от больных мужчин практически только мальчикам.
Объяснение: