7. 1) На поверхні півкуль головного мозку є борозни (наверно просто тут прям странная формулировка). Найбільші борозни: центральна, бічна та передцентральна. Кора утворена сірою речовиною та вкриває всю її поверхню. Основну масу становить біла речовина, що знаходиться під корою. 2) Рефлекс - реакція організму у відповідь на подразнення. Найпростіша рефлекторна дуга складається з аферентного та еферентного нейронів. Складна - має вставні нейрони. 3) Аксон - довгий відросток нейрона. Дендрит - короткий відросток нейрона. Мієлінова речовина - жироподібна речовина, яка вкриває та захищає аксон, але деякі ділянки лишає незахищеними. Остеоцит - клітина кістковою тканини хребетних тварин і людини. Ядро - клітинна органела еукаріот, що зберігає спадкову інформацію про неї у вигляді ДНК. Зайве: остеоцит, бо усі інші компоненти ланцюга є частинами нейрона.
11. Будова нейрона:
1. Аксони - довгі відростки нейрона, по яким передається інформація від нейрону до нейрону. 2. Тіло нейрона - перикаріон,що оточує ядро та більшість частин клітин нейрону, які необхідні для метаболізму і клітинної регенерації. 3. Дендрити - короткі відростки, що передають нервовий імпульс до тіла нейрона. Види нейронів за функціями: 1) Аферентний, або чутливий - сприймає подразнення та несе його до мозку; 2) Еферентний, або руховий - несе команду від мозку до робочого органу. 3) Вставні - поєднують чутливі і рухові, може утворювати білу речовину мозку. Взаємозв’язок між цими функціями та будовою у тому, що функції виконуються завдяки дії частин нейрона (аксонів, дендритів), а тіло безпосередньо сприймає інформацію.
12. Головний мозок людини складається з 5 відділів: великий (передній, кінцевий), проміжний, середній, задній (мозочок), довгастий мозки. Складається зі стовбура (довгастий, середній, проміжний мозки та варолієв міст), мозочка, великого. Через увесь стовбур проходить ретикулярна формація - плетиво із нейронів, що збуджує та тримає в тонусі відділи ЦНС. Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. Найдовший - блукаючий нерв - він іннервує органи голови, шиї, грудей, черева. Він змішаний (має і аферентні й еферентні нейрони).
Довгастий мозок - анатомічне продовження спинного мозку, від якого починається ретикулярна формація, видовжений, зверху з‘єднаний з варолієвим мостом.
Варолієв міст - частина стовбуру, що з‘єднує довгастий та середній мозок.
Середній складається з чотиригорбкового тіла і ніжок великого мозку.
Проміжний складається із зорових бугрів, таламусу, гіпоталамусу та епіфізу. Тут знаходиться центр болю.
Мозочок складається з 2-х півкуль, з‘єднаних черв‘яком. Координує рухи тіла.
Великий, передній, або кінцевий мозок складається із кори, утвореної сірою речовиною. Під нею підкорка - біла речовина з окремими ядрами сірої. Поділяється на ліву і праву півкулі, що з‘єднані мозолистим тілом. У корі знаходиться 12-18 млрд. нейронів. Для збільшення поверхні кори має складки - звивини; найглибші звивини - борозни. Найбільші борозни: латеральна (бічна), центральна. Вони поділяють кору на долі: лобну, тім’яну, потиличну, скроневу.
Галогены – это элементы 7 группы периодической системы Д. И. Менделеева: фтор, хлор, бром, йод, астат. В свободном состоянии все галогены существуют в виде двухатомных молекул. Фтор и хлор – газы желтовато – зеленого цвета. Бром – летучая красно – бурая жидкость. Йод – твердое кристаллическое темно – серое вещество, легко образующее фиолетовые пары. В виде элементов галогены содержатся в организме человека и влияют на его здоровье. Фтор находится в организме во всех органах и тканях. Но наибольшее его количество содержится в зубах, костях, волосах и ногтях. Кости - своеобразное депо фтора, они имеют большое значение для регулирования его обмена. Фтор участвует в формировании зубов и образовании костей, влияет на обмен жиров и углеводов. Во многих биохимических процессах выступает как ингибитор, например, оказывает угнетающее действие на щитовидную железу, т. К. Фтор является антагонистом йода. Как более активный галоген вытесняет йод из йодорганических соединений, что приводит к йодной недостаточности и - как следствие - к образованию зоба. Недостаток фтора - один из факторов, вызывающих болезнь зубов - кариес, особенно в период построения твердых тканей зубов и созревания эмали. При кариесе происходит разрушение зубной эмали - поверхностной наиболее твердой ткани зуба.
