Залежність активності ферментів від рН середовища. Ферменти зазвичай найактивніші не більше вузької зони концентрації водневих іонів, відповідної тваринам тканин переважно вироблених у процесі еволюції фізіологічним значенням рН середовища. При різних значеннях рН середовища активний центр може у частково іонізованою чи неионизированной формі, що б'є по третинної структурі білка і відповідно формуванні активного фермент-субстратного комплексу. З іншого боку, має значення і фінансове становище іонізації субстратів і кофакторов.
Усі найпростіші належать до еукаріот, їхні клітини мають оформлене ядро, в якому міститься генетичний матеріал. Від навколишнього середовища клітина відмежована клітинною мембраною, яка виконує бар’єрну та захисну функції. У цитоплазмі розрізняють два шари: ектоплазму (зовнішній) і ендоплазму (внутрішній). До органел, типових для еукаріотичних клітин, належать мітохондрії, ендоплазматичний ретикулум, рибосоми, апарат Гольджі, лізосоми, ядро. Поряд із ними в цитоплазмі найпростіших присутні специфічні органели — травні та скоротливі вакуолі, базальне тільце (у джгутикових), вічка.
1) У кишечнополостных кровеносная система отсутствует. 2) У плоских червей кровеносная система отсутствует. 3) У земноводных кровеносная система замкнутая, сердце трехкамерное, два круга кровообращения. Большой круг кровообращения связан с внутренними органами. Малый круг кровообращения связан с легкими. 4) У пресмыкающихся кровеносная система замкнутая, сердце трехкамерное(в нем есть неполная перегородка), два круга кровообращения(большой и малый). Исключением является крокодил, у которого сердце четырехкамерное. 5) У птиц кровеносная система замкнутая, сердце четырехкамерное, два круга кровообращения(большой и малый). 6) У млекопитающих кровеносная система замкнутая, сердце четырехкамерное, два круга кровообращения(большой и малый).
