Спорофіт щитника чоловічого – багаторічна трав’яниста рослина. Підземна частина – товсте дерев’янисте чорно-буре кореневище із численними додатковими коренями. Надземна частина – листки (вайї) – великі двічіперисторозсічені із череками, що вкриті тонкими коричневими лусочками. Ростуть повільно. На верхівці закладаються корененивища і протягом першого року залишаються зачатковими. Наступного літа мають вигляд равликоподібно скручех спіралей, густовкритих коричневими лусками. Навесні третього року, наростаючи верхівкою, вони звільняються від лусок і швидко розгортаються. Восени великі листки щитника відмирають, залишаючи на кореневищі основи своїх черешків. Спороносні органи – соруси – купки спорангіїв, що утворюються влітку на нижньому боці листків і зверху прикриті тонким покривальцем – індузієм. Спорангій – має гребенеподібну смужку клітин із потовщеними оболонками, що забезпечують його розкривання. Найчастіше у кожному спорангії формується по 64 однакових спори. Спори – кожна має по дві оболонки: тонку внутрішню та товсту зовнішню. На вологому грунті спора проростає та утворює заросток (гаметофіт). Будова та особливості гаметофіту папоротеподібних Спори рівноспорової папороті дають початок вільноживучим двостатевим гаметофітам. Вони можуть бути автотрофними зеленими, або гетеротрофними. Гетеротрофні гаметофіти розвиваються у симбіозі з грибами. Автотрофні гаметофіти – заростки більшості папороті пластинчаті з ризоїдами та мають серцевидну форму, розміром не більше 5 мм. Антеридії з’являються раніше у області ризоїдів, архегонії пізніше у області виймання на передньому кінці гаметофіту. Різниця у часі формування двох типів гаметангії сприяє перехресному заплідненню. У різноспорової папороті одностатеві гаметофіти розвиваються під оболонками мікроспор та макроспор і сильно спрощені. Розмноження попоротеподібних У вологу погоду спіральні багатоджгутикові сперматозоїди виходять із антеридіїв та, проникнувши у черевця архегоніїв, запліднюють яйцеклітини. Із зиготи без періоду спокою розвивається зародок – спорофіт. Деякий час він живиться за рахунок гаметофіта.
≈45лет
Объяснение:
До сих пор ученые пытаются дать наиболее точный ответ на данный вопрос. Поскольку эти существа жили миллионы лет назад, даже с современным оборудованием можно лишь примерно предположить, сколько жили представители разных видов. Сейчас существует теория, что небольшие динозавры, размер которых был 1-5 метров, жили в среднем 30 лет, причем большая их часть была плотоядной. Ведя агрессивный образ жизни и постоянно питаясь мясом, хищные динозавры уже через 7-8 лет с момента рождения вырастали до габаритов взрослой особи. Из-за быстрого обмена веществ и высокой активности, их организм через 25 лет уже был старым. Соответственно, примерно в то время они могли умереть от старости.
Динозавры большого размера, рост которых достигал несколько десятков метров, чаще всего были травоядными. Такие виды вели размеренный, спокойный образ жизни, и жили в среднем 200-300 лет. Процесс роста и формирования растягивался на несколько десятков лет, и лишь к 45-50 годам они становились достаточно взрослыми, чтобы производить потомство.