Власне хлор в організмі не утворюється. Він потрапляє туди з їжею, наприклад з кухонною сіллю (NaCl). Джерелом хлору, як елемента, є компоненти їжі, що вживається людиною, зокрема, споживана їм в якості смакової приправи кухонна сіль (NaCl). Внутрішньоклітинне середовище побудоване на водній основі. У воді відбувається дисоціація NaCl на Na+ і Cl-. Іони хлору транспортуються з клітин шлунка в його порожнину. Крім того, в зовнішніх мембранах покривних клітин шлунка працює воднево-калієвий насос, який доповнює виділяються аніони хлору (Cl-) катіонами водню (Н+). Там і утворюється соляна кислота (HCl). Організм намагається нейтралізувати ці кислоти максимально швидко, щоб вони не завдали опіків. Соляна кислота в шлунку має строгий рівень концентрації – вона становить 0,3-0,5 % (або 160 ммоль/л).Її склад настільки концентрований, що не будь в шлунковому соку і слизовій оболонці захисних речовин, вона б випалювала власний шлунок. Соляна кислота найбільш слабка з неорганічних кислот.
Объяснение:
Сотрудником данного научного центра И. Абдурахмановым совместно с биотехнологическим центром Техасского университета сельского хозяйства и механики США (Texas A and M) выделено семейство генов, определяющих длину хлопкового волокна и регулирующих цветение хлопчатника. Это позволило заложить основу биотехнологии, направленной на улучшение качества хлопкового волокна. Учёными лаборатории, руководимой профессором Ш. С. Азимовой, успешно завершён научный проект по созданию с применением методов генной и клеточной инженерии диагностикума для диагностики опасного заболевания печени — гепатита В, известного в народе под названием желтухи, и вакцины, предупреждающей эту болезнь.