Розмноження:
Розмножуються лишайники здебільшого вегетативно (ділянками тіла; у деяких з'являються спеціальні утвори: різноманітні за формою вирости верхнього корового шару - клітини водоростей, які оточені гіфами - сильний вітер, рясний дощ або тварини обламують і поширюють їх; в інших лишайників у серцевинній частині формуються мікроскопічні кульки з однієї чи декількох клітин водорості, оточених гіфами гриба, після дозрівання розривають коровий шар лишайнику і виходять назовні у вигляді порошкоподібного нальоту), але можуть розмножуватись і статевим формуються особливі спори, у сприятливих умовах проростають, гіфи починають рости в усіх напрямках, коли знайдуть потрібний вид водорості чи ціанобактерії, гіфи обплутують водорість чи ціанобактерію та утворюють тіло лишайника).
Ріст:
Ростуть лишайники дуже повільно (за рік вони збільшуються лише на декілька міліметрів, листуваті та кущисті лишайники ростуть швидше, ніж накипні).
Тривалість життя:
Живуть лишайники довго - десятки та сотні років (довгожитель ризокарпон географічний).
Відповідь:
Прикладом захворювання пов’язаним із зсіданням крові є гемофілія – це спадкове порушення зсідання крові. Основна причина гемофілії – мутація X-хромосоми, яка викликає порушення процесів зсідання крові. Результатом мутації є те, що при пошкодженні судин не формується тромб, що робить неможливим своєчасну зупинку кровотечі. Захворювання є невиліковним. Хворі на гемофілію повинні регулярно отримувати у вигляді ін’єкцій достатню кількість того фактора зсідання крові, нестача якого була виявлена. Якщо кровотеча вже розпочалась, то пацієнтові проводять інтенсивну терапію. У її основі – наступні призначення:
ліжковий режим; введення свіжозамороженої плазми; введення гемостатиків; місцеве застосування гемостатичної губки.Пояснення: