Статеві гормони, стероїдні гормони, що утворюються в статевих залозах і регулюючі статеву диференціацію і процес статевого розмноження у хребетних тварин і людини. Хоча сам пів детермінується генетично, ці процеси регулюються складною і взаємозв'язаною системою, в яку у ссавців, окрім П. р., входять ті, що також виробляються в гіпофізі гона-дотропниє гормони [ лютеїнізуючий гормон (ЛГ), фоллікулостімулірующий гормон (ФСГ), пролактін ] і адренокортикотропний гормон ; що виробляється плацентою хоріонічеський гонадотропний гормон; що виробляються в тканинах різних, головним чином репродуктивних, органів простагландіни . Чоловічі П. р. ( андрогени ) утворюються в інтерстиціальній тканині семенников, основний представник — тестостерон . Жіночі П. р. синтезуються в яєчниках і підрозділяються на естроген (утворюються в клітках дозріваючих фолікулів, основний представник — естрадіол ) і гестагени, або прогестіни (утворюються в клітках жовтого тіла ; основний представник — Прогестерон ) . Частина П. р. синтезується в корі надниркових, а при вагітності — і в плаценті. Естроген утворюється і в чоловічих, а андрогени — у жіночих особин, тому диференціація статевих ознак в кожної підлоги залежить в першу чергу від кількостей. співвідношення П. р. того і ін. типа. Біосинтез стероїдних П. р. здійснюється в основному з холестерину (у комах цей процес заблокований із-за їх нездатності синтезувати холестерин). Етапи їх біосинтезу в семенниках і яєчниках аж до стадії утворення Прогестерону збігаються. Біосинтез стероїдних П. р. регулюється гипофізарнимі ЛГ і ФСГ; що утворюються П. р., у свою чергу, впливають на секрецію ЛГ і ФСГ шляхом дії на систему гіпоталамус — гіпофіз за принципом зворотного зв'язку. Настання статевого дозрівання, що відображає інтенсифікацію біосинтезу П. р. в статевих залозах, обумовлене, мабуть, підвищенням порогу чутливості гіпоталамуса до П. р., у зв'язку з чим в нім різко зростає утворення специфічних пептидів, стимулюючих секрецію ЛГ і ФСГ гіпофізом.
Малый круг кровообращения начинается легочным стволом, отходящим от правого желудочка сердца. По этому кругу кровь доставляется в систему легочных капилляров. Здесь она отдает углекислый газ и насыщается кислородом, превращаясь из венозной в артериальную. От легких артериальная кровь оттекает по четырем легочным венам, которые впадают в левое предсердие.
Большой круг кровообращения начинается самым крупным артериальным сосудом - аортой, в которую кровь поступает из левого желудочка. Аорта разветвляется на большое число артерий средней величины, артерии - на тысячи мелких артериол. Последние, в свою очередь, распадаются на множество капилляров во всех органах и тканях тела, в стенках полостей, голове и конечностях. Стенки капилляров обладают высокой проницаемостью. Происходит обмен веществ между кровью и тканями: питательные вещества и кислород переходят через стенку капилляров и тканевую жидкость, а затем в клетки. Клетки отдают в тканевую жидкость углекислый газ и другие продукты обмена, поступающие в капилляры. В крови уменьшается содержание кислорода и увеличивается содержание углекислоты. Венозная кровь оттекает сначала по мельчайшим венам, а затем по более крупным и, наконец, через две самые крупные, верхнюю и нижнюю, полые вены вливается в правое предсердие.
Т. е. по малому кругу через легкие - насыщение кислородом, а по большому в мозг и по всему организму поступает кровь уже насыщенная кислородом.
Атмосферный воздух является жизненно важным компонентом окружающей природной среды, неотъемлемой частью среды обитания человека, растений и животных. экологические и гигиенические проблемы загрязнения атмосферного воздуха Загрязнение атмосферного воздуха обуславливает до 30% общей заболеваемости населения промышленных центров. Суммарные выбросы в атмосферу составляют 360 тонн отравляющих веществ на 1 км3. В условиях экологического неблагополучия влияние токсических веществ в составе атмосферного воздуха, особенно в больших городах, оказывает пагубное воздействие на организм человека, и первыми «принимают удар на себя» – органы дыхания Основные антропогенные загрязнители атмосферы углекислый и угарный газы, различные углеводороды, окись серы, окись азота, тяжелые металлы (свинец, цинк, медь, хром, ртуть и др.), различные аэрозоли, фотохимические окислители, озон, метан (от сельскохозяйственной деятельности) и др
