Відповідь:
Міністерська Декларація про захист Чорного моря (Одеса, 1993) окреслює політичні рамки для впровадження Конвенції. Вона ґрунтується на Декларації Ріо і закликає до негайних, виважених і безперервних дій на всіх рівнях, спрямованих на захист та відтворення морського середовища і забезпечення сталого розвитку Чорного моря.
Одеська Декларація стала основою для Міжнародної програми управління довкіллям і захисту Чорного моря та розробки Стратегічного плану дій, який був підписаний у 1996 р.
Нині у рамках міжнародного співробітництва розробляються гармонізовані регіональні критерії якості довкілля, здійснюється координація національних програм зниження скидання небезпечних речовин і біогенів, впроваджується узгоджена система моніторингу морських вод. Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), яке було започатковане в 1992 р. як процес комплексної багатосторонньої співпраці, зараз стало регіональною економічною організацією.
Україна брала участь в усіх робочих групах, включаючи групу з охорони довкілля. Ця група має справу, головним чином, з проблемами довкілля Чорного моря. На її останній нараді (Софія, 14-15 вересня 1998 р.) група ухвалила рішення щодо гармонізації систем моніторингу довкілля. ЧЕС підтримує створення Чорноморського екологічного фонду і впровадження спільної системи державного контролю портів регіону.
Україна є стороною Конвенції про запобігання забрудненню морського середовища з суден (MARPOL 73/78, а з 1999 р. - МКУБ), яка визначає Чорне і Азовське моря як "спеціальний регіон". Забруднення, що надходять у Чорне море із стоку Дунаю, визначають умови стану морського довкілля. Україна бере участь у Чорноморській і Дунайській екологічних програмах і робить активний внесок у зусилля з реалізації послідовного регіонального підходу.
Створена спільна Чорноморсько-Дунайська робоча група має на меті визначити необхідний ступінь зниження кількості біогенів для поліпшення морської екосистеми.
Пояснення:
У природних біоценозах рептилії ніде не досягають високої чисельності. Людина часто невиправдано переслідує й добуває рептилій, споживаючи їхнє м'ясо та яйця. Непомірний промисел гігантських слонячих та великих морських черепах призвів до зникнення одних видів і Ферма крокодиловпоставив на грань зникнення інші. Гігантські сухопутні черепахи були майже винищені мореплавцями, китобоями й піратами в ХVII -ХІХст. На Галапагоських островах колись мешкало 15 видів (з багатьма підвидами) слонячих черепах, зараз збереглося 11, шість із них розводять у неволі для розселення по місцях колишнього проживання. Тільки на двох із 13 Галапагоських островів (раніше черепахи мешкали на 11 островах) чисельність слонячих черепах досить висока, останні потребують спеціальних заходів для їхнього збереження.
