М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
pridanivdanil
pridanivdanil
09.12.2020 15:07 •  Биология

Почему крокодилов и водных черепах относят к классу пресмыкающихся? укажите не менее четырех признаков.

👇
Ответ:
dimonbob2005
dimonbob2005
09.12.2020
1.образуются роговые чешуйки. 2.сердце 3 камерное 3.температура тела не постоянная 4.оплодотворение внутреннее 5.личиночная стадия отсутствует. 6.мозг более развит чем у земноводных
4,8(86 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
рысь32
рысь32
09.12.2020

Начнем рассматривать различия строения скелетов позвоночных животных, т.к. их будет гораздо больше, нежели общих признаков. 

Различия: 1) Разное кол-во отделов позвоночника. ( У земноводных, к примеру, всего лишь 3 отдела: шейный, туловищный и крестцовый; но если мы в данном случае рассмотрим строение пресмыкающихся, то отчетливо заметим некоторые характерные особенности для представителей данного класса - появление 5 отделов позвоночника: шейный, грудной, поясничный, крестцовый и хвостовой. 

                 2) Кол-во позвонков у разных представителей классов заметно будут отличаться друг от друга. (Например: у млекопитающих в шейном отделе присутствует постоянное кол-во позвонков - 7; у земноводных - 1; у пресмыкающихся - от 7 до 10) 

                 3) Наличие каракоидов (вороньих костей)

                 4) Наличие грудной клетки ( у земноводных, если я не ошибаюсь, грудная клетка отсутствует)  

Сходства: 1) Наличие черепа и позвоночника 

                 2) Возможно одинаковое строение верхних и нижних конечностей ( Строение верхних конечностей - плечо, предплечье, кисть; нижних - бедро, голень, стопа ) 

4,5(53 оценок)
Ответ:
ИЛЬЯ2161
ИЛЬЯ2161
09.12.2020
Особливості функціонування ЦНС людини

Нервова система регулює діяльність організму за до зміни сили і частоти біоелектричних імпульсів. В основі діяльності нервової системи лежать процеси збудження і гальмування, які виникають в нервових клітинах. Збудження — діяльний стан клітин, коли вони трансформують та передають електричні імпульси іншим клітинам; гальмування — зворотний процес, спрямований на зниження електричної активності і відновлення. ЦНС регулює і управляє руховою діяльністю людини. У процесі фізичного тренування вона вдосконалюється, більш тонко здійснюючи взаємодія процесів збудження і гальмування різних нервових центрів, регулюючих роботу багатьох м'язових груп і функціональних систем. Тренування допомагає органам чуття більш диференціювання здійснювати рухові дії, формує здатність до засвоєння нових рухових нарыков і вдосконалення вже наявних.

Рефлекторна природа рухової діяльності. Формування рухового навику

Біологічна сутність рефлексу полягає в тому, щоб організм міг пристосуватися до змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Рефлекторна природа лежить в основі будь-якого м'язового дії, яка втягує у свою реалізацію діяльність усіх необхідних в даний момент органів і систем організму.

Руховий навик формується за механізмом утворення умовних рефлексів на базі безумовних в результаті відповідних систематичних вправ. Фізіологічною основою формування рухових навичок служать тимчасові зв'язки, що виникають між нервовими центрами. Розрізняють три стадії (фази) в цьому процесі: генералізації, концентрації та автоматизації. Фаза генералізації пов'язана з іррадіацією нервових процесів та залученням до рухове дію «зайвих м'язів», об'єднанням окремих приватних дій в цілісний акт. У другій стадії відзначається концентрація збудження, поліпшення координації, усунення зайвого м'язового напруги, стереотипність (звичність) рухового дії. Фаза концентрації в процесі освоєння рухами змінюється фазою стабілізації (закріплення), високим ступенем координації та автоматизації, рухи стають точними, виконуються без зайвої напруги, економічно і стабільно. У ряді випадків деякі фази можуть бути відсутніми. Це може бути пов'язано зі ступенем складності і потужністю м'язового дії, з вихідним станом рухового апарату, кваліфікацію спортсмена. Нові складні координації завжди формуються на тлі перш сформованих координації. Істотну роль у формуванні та закріпленні рухового навику грають аналізатори: проприоцептивный, вестибулярний, слуховий, зоровий, тактильний.

Рефлекторні механізми вдосконалення рухової діяльності. Виконання рухів пов'язане з безперервним надходженням сигналів в ЦНС про функціональний стан м'язів, ступеня їх скорочення і розслаблення, положенні тіла і його частин у просторі, пози і т. д. Вся ця інформація надходить від рецепторів аналізаторів (в тому числі і рухового) в мозковій їх відділ, аналізується і за принципом зворотного зв'язку в. рефлекторного механізму надходить до виконавчого апарату (м'язі), і знову вже з уточненою інформацією тим же шляхом коригує виконання руху до заданої програми. Кожен рух потребує постійної корекції на основі інформації, що надходить від проприоцепторов та інших сенсорних систем у рухові центри. Так відбувається вдосконалення рухової діяльності в процесі вправ і тренування.

Рухова функція і підвищення рівня адаптації та стійкості організму людини до різних умов зовнішнього середовища

Розвиток рухових і вегетативних функцій організму у дітей та удосконалення їх у дорослих і літніх людей пов'язана з руховою активністю. Оздоровче значення фізичної культури загальновідомо. Є величезна кількість досліджень, що показують позитивний вплив фізичних вправ на опорно-руховий апарат, центральну нервову систему, кровообіг, дихання, виділення, обмін речовин, теплорегуляцію, органи внутрішньої секреції. Велике значення фізичних вправ і як засобу лікування.

Систематична тренування формує фізіологічні механізми, що розширюють можливості організму; його готовність до адаптації, що забезпечує в різні періоди (фази) розгортання пристосувальних фізіологічних процесів. Відомий спортивний фізіолог, фахівець з адаптації А. В. Коробков виділяв кілька таких фаз: початкова, перехідна, стійка, дезаптация і повторна адаптація.  (стійкість):

1) раціональне харчування;

2) обґрунтований режим;

3) які адаптують медикаментозні засоби;

4) фізичне тренування;

5) загартовування.

 фізична тренованість, розвиваючи механізм координації у нервової системи, що обумовлює підвищення навченості, тренируемости нервової системи і організму в цілому.

все зрозумiло.
4,4(33 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Биология
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ