36 белочек ))А факты вот; Белка Летяга названа так за оригинальные возможности !Она умеет намечать в воздухе.Передние и задние лапки зверя сочетает покрытая шерсть кожная складка.Разгоняясь с верхушки,белка расправляет кожаные перепонки и скачет на дистанцию в пределе 50 метров ,от случая к случаю может и 100
Основні групи органел. Органели — постійні внутрішньоклітинні структури, що мають певну будову і виконують відповідні функції. Органели діляться на дві групи: мембранні та немембранні.Мембранні органели представлені двома варіантами: двумембранним і одному — лайливим. Двумембраннимі компонентами є пластиди, мітохондрії і клітинне ядро. До одномембранних відносяться органели вакуолярної системи — ендоплазматичний рети- Кулум, комплекс Гольджі, лізосоми, вакуолі рослинних і грибних клітин, пульсуючі вакуолі та ін. До немембранних органелнемембранних органел належать рибосоми і клітинний центр, постійно присутні в клітині. Виразність елементів цитоскелету (постійного компонента клітини) може значно змінюватися протягом клітинного циклу — від повного зникнення одного компонента (наприклад, цитоплазматичних трубочок під час поділу клітини) до появи нових структур (веретена поділу).Загальною властивістю мембранних органел є те, що всі вони побудовані з ліпопротеїдних плівок (біологічних мембран), що замикаються самі на себе так, що утворюються замкнуті порожнини, або відсіки. Внутрішній вміст цих відсіків завжди відрізняється від гіалоплазми.Двумембранние органели. До двумебранним органелами відносяться пластиди і мітохондрії. Пластида — характерні органели клітин автотрофних еукаріотичних організмів. Їх забарвлення, форма і розміри дуже різноманітні. Розрізняють хло — Ропласто, хромопласти і лейкопласти.Хлоропласти мають зелений колір, обумовлений присутністю основного пігменту — хлорофілу. Хлоропласти містять також допоміжні пігменти — каротиноїди (помаранчевого кольору). За формою хлоропласти — це овальні лінзовидні тільця розміром (5-10) х (2-4) мкм. В одній клітці листа може перебувати 15-20 і більше хлоропластів, а у деяких водоростей — лише 1 -2 гігантських хлоропласта (хроматофора) різної форми.Зовнішня мембрана відмежовує рідку внутрішню гомогенну середу хлоропласта — строму (матрикс). У стромі містяться білки, ліпіди, ДНК (кільцева молекула), РНК, рибосоми і запасні речовини (ліпіди, крохмальні і білкові зерна) а також ферменти, що беруть участь у фіксації вуглекислого газу.Внутрішня мембрана хлоропласта утворює впячивания всередину строми — тилакоїди, або ламелли, які мають форму сплощені мішечків (цистерн). Кілька таких тілакоі -дов, що лежать один над одним, утворюють гран, і в цьому випадку вони називаються тілакоїдамі грани. Саме в мембранах тила — КОІД локалізовані світлочутливі пігменти, а також переносники електронів і протонів, які беруть участь у поглинанні і перетворенні енергії світла.Хлоропласти в клітці здійснюють процес фотосинтезу.Лейкопласти — дрібні безбарвні пластиди різної форми. Вони бувають кулястими, еліпсоїдними, гантелевід -ними, чашоподібними і т. д. У порівнянні з хлоропластами у них слабо розвинена внутрішня мембранна система.Лейкопласти в основному зустрічаються в клітинах органів, прихованих від сонячного світла (коренів, кореневищ, бульб, насіння). Вони здійснюють вторинний синтез і накопичення запасних поживних речовин — крохмалю, рідше жирів і білків.Хромопласти відрізняються від інших пластид своєрідною формою (дисковидной, зубчастої, серповидної, трикутної, ром-біческім тощо) і забарвленням (помаранчеві, жовті, червоні). Хромопласти позбавлені хлорофілу і тому не здатні до фотосинтезу. Внутрішня мембранна структура їх слабо виражена.Хромопласти присутні в клітинах пелюсток багатьох рослин (лютиков, калужница, нарцисів, кульбаб та ін), зрілих плодів (томати, горобина, конвалія, шипшина) і коренеплодів (морква, буряк), а також листя в осінню пору. Яскравий колір цих органів обумовлений різними пігментами, що відносяться до групи каргіноідов, які зосереджені в хромопласти. Таким чином, весь процес взаємоперетворення пластид можна представити у вигляді ряду змін, що йдуть в одному напрямку — від пропластид до хромопластів.Мітохондрії — невід’ємні компоненти всіх еукаріот — чеських клітин. Вони являють собою гранулярні або нітепо — добние структури товщиною 0,5 мкм і довжиною до 7-10 мкм.Мітохондрії обмежені двома мембранами — зовнішньої і внутрішньої (рис. 1.9). Між зовнішньою і внутрішньою мембранами є так зване перімітохондріал’ное простір, який є місцем скупчення іонів водню Н + Зовнішня мітохондріальна мембрана відокремлює її від гіало — плазми. Внутрішня мембрана утворює безліч впячіваній всередину мітохондрій — так званих крист. На мембрані крист або всередині неї розташовуються ферменти, у тому числі переносники електронів та іонів водню Н +, які беруть участь у кисневому диханні. Зовнішня мембрана відрізняється високою проникністю, і багато з’єднання легко проходять через неї. Внутрішня мембрана менш проникна. Обмежене нею внутрішній вміст мітохондрії { матрикс) за складом близько до цитоплазмі. Матрикс містить різні білки, в тому числі ферменти, ДНК (кільцева молекула), всі типи РНК, амінокислоти, рибосоми, ряд вітамінів. ДНК забезпечує деяку генетичну автономність мітохондрій, хоча в цілому їх робота координується ДНК ядра.
Рух крові по організму забезпечує робота серця, а точніше, його скорочень. Напрям руху крові визначається тим, яка вона є: артеріальною чи венозною, а також від кола кровообігу ( по великому колу кровообігу артеріальна кров рухається від серця до органів, венозна - від органів до серця; по малому колу кровообігу венозна кров рухається від серця до легень, а артеріальна - від легень до серця ). Витрати енергії пояснюються тим, що серце виконує дуже важку, ритмічну і швидку роботу. До того ж, серце має мати потужність, що дозволила б йому виштовхувати кров з передсердь, а це - також великі витрати енергії.
